Тисячі українок та українців чекають на близьких з полону та намагаються не втратити віру, що зниклі безвісти знайдуться живими.
Як правильно підтримати тих, хто чекає? Що варто говорити, а що краще залишити при собі? Розповідає психологиня безоплатних груп підтримки від ГО «ТИША» Міла Францен.
Що таке невизначена втрата?
Термін «невизначена втрата» описує стани втрати, які переживають люди, коли їхні близькі зникають безвісти. Вони ніби постійно перебувають між горем і надією, в напрузі та очікуванні новин.
Коли втрата визначена, тобто доля людини точно відома, то в близьких є можливість провести ритуали поховання, оплакати горе.
«Звісно, кожен із членів родини по-своєму переживає невизначену втрату або стан невідомості, коли близька людина перебуває в полоні. Але в будь-якому випадку це важко. Коли на ці стани накладаються додаткові страхи про власну безпеку, невпевненість в майбутньому, стреси — це в рази важче», — говорить психологиня Міла Францен.
Що я можу зробити?
1. Головне — пояснити важливість психологічної допомоги: індивідуальних консультацій чи груп підтримки, які модерують психологи.
З професіоналом пройти через цей стан набагато легше і безпечніше, ніж самотужки.
«Найкраща підтримка у випадку невизначеної втрати або при очікуванні близького з полону — це оточення і спілкування з людьми, які переживають те ж саме. Створити таку “психологічну сім`ю” дозволяють групи підтримки. Там жінки діляться досвідом і підтримують одна одну під керівництвом психолога чи психологині. Тому, будь ласка, якщо ви бачите, що вашим друзям, знайомим, колегам потрібна допомога, порадьте їм звернутися до професіоналів або записатися в групу підтримки», — ділиться психологиня.
Наприклад, «тихі зустрічі» для жінок із невизначеною втратою проходять у Львові та Харкові.
2. Підтримка базових потреб.
Стежте, щоб близька людина дотримувалася розкладу дня — зокрема, не забувала спати та їсти. Поясніть, що їй потрібні сили й ресурси для майбутніх пошуків.
3. Люди з невизначеною втратою проводять багато часу за документацією, пов’язаною з пошуком близької людини. Це дуже виснажливий процес. Тому запропонуйте допомогу з документами, розсилкою запитів тощо.
Так у людини звільниться час на інших представників родини. І фізична підтримка стане психологічною, бо спілкування з близькими допомагає повернутися до життя.
4. Запропонуйте зберегти ритуали з часів, коли в родині була людина, що зараз перебуває в полоні чи безвісти зникла.
Для чого це робити? Таким чином життя всередині сім`ї не застигає, а поволі рухається. Якщо тато завжди читав увечері доньці казки, то зараз їх можуть розповідати інші представники родини. Хтось має перейняти на себе роль виконувача цього ритуалу.
5. Нагадайте людині, що вона — людина.
Для проживання невизначеної втрати характерні самопожертва, відмова від соціального життя як покарання за те, що так сталося.
«Жінки відмовляються від спілкування з іншими людьми, перестають піклуватися про себе. Про сексуальне життя не йдеться взагалі, — каже Міла Францен. — І важливо дуже м’яко нагадувати їм про те, що вони — жінки. Наприклад, можна ненав’язливо запропонувати зробити вдома манікюр чи маски».
Упродовж двох років групи підтримки «тихі зустрічі» допомагають українкам справлятися зі стресами, страхом і горем, викликаними війною. З червня з’явився новий напрям роботи — групи підтримки для жінок, близькі яких зникли безвісти чи потрапили в полон. ГО «ТИША» проводить зустрічі в Харкові та Львові за сприяння Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру і гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
