Війна змінила не тільки життя, а й психологічний стан українців. Дедалі частіше до психологів звертаються з почуттям провини у різних проявах: через синдром вцілілого, докори сумління через виїзд за кордон або думки про недостатність власних зусиль, аби допомогти іншим.
.jpg)
Кожен із цих проявів — токсичний та руйнівний для психіки. Разом із психологинею безкоштовної гарячої лінії психологічної підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) Оленою розберемо природу почуття провини та дізнаємося, як протидіяти внутрішньому критику під час війни.
Чому з’являється почуття провини?
Почуття провини — це механізм, що напрацьовується з дитинства, коли діти прагнули залишатися «гарними» для батьків, а отже — улюбленими. Особливо яскраво почуття провини проявляється у людей, яких у дитинстві постійно робили винними.
Якщо перевести роботу нашої психіки на рейки воєнного часу, можна сказати, що почуття провини — наслідок колективної травми. Саме вона формує певні моральні орієнтири, перетинаючи які ми заганяємо себе в пастку провини.
Однак жити в ненависті до себе — деструктивно. Тож слід звернути увагу на перші дзвіночки почуття провини, щоб вчасно їх позбутися.
Як виявити у себе почуття провини?
Олена виділяє чотири поширені ознаки, на які слід звернути увагу.
Часті вибачення, гіперболізація ситуацій
Вибачення відбувається як із приводу, так і без. Людина з почуттям провини може перепрошувати за те, що турбує інших. Таким чином вона просить вибачення за те, що не гідна клопоту, який створює. Під час війни українці, які виїхали за кордон, стали частіше вибачатися перед тими, хто залишився в Україні, знецінюючи власні почуття, страхи та переживання.
Установка «я не гідний/-а»
Людина, свідомо чи ні, вірить у те, що не заслуговує щастя. Тому всіма силами створює дискомфорт у житті, щоб блокувати власні шляхи розвитку.
Підвищена тривожність
Тривога — захисний механізм психіки перед більш неприємним почуттям: токсичним почуттям провини. Щоб уникнути цього, людина несвідомо вганяє себе у тривожність, перебільшуючи привід для неї. Вона може усвідомлювати деструктивність тривоги, однак подолати її часто не має сил.
Агресія до себе та світу
Коли людина проявляє агресію до себе, вона вчиняє самопокарання. Якщо ж вона виявляє агресію щодо зовнішнього світу, то часто це свідчить про бажання людини «відігратися» за завдані їй психологічні травми.
Як потоваришувати з внутрішнім критиком?
Утеча з тенет почуття провини — справа не з простих. Однак щире бажання покращити якість вашого життя допоможе пришвидшити цей процес.
По-перше, визначте межі вашого впливу та контролю. Випишіть на аркуші паперу зони вашого контролю: психологічний стан, дотримання заходів безпеки, турбота про рідних тощо. На іншому аркуші напишіть сфери життя, впливу над якими ви не маєте: смерть, втрата домівки. Така практика допоможе вам сфокусуватися на зонах вашого контролю.
По-друге, прийміть себе в тому стані та в тому місці, де ви зараз перебуваєте, такими, якими ви є. Обирайте бути корисними там, де ви перебуваєте. Слід визнати: інколи під тиском зовнішньої ситуації та психологічних переживань нам буває важко самостійно впоратися з почуттями. Для цього в Україні та п’яти країнах Європи працюють безкоштовні гарячі лінії психологічної підтримки МОМ, де кваліфіковані фахівці щодня допомагають розв’язати психологічні проблеми. В Україні зв’язатися з психологами можна за телефоном: 0-800-211-444. Підтримка також доступна у таких країнах:
● Чехія: +420 800 050 770
● Велика Британія: +44 808 164 8668
● Польща: +48 22 104 32 38, +48 800 088 091
● Литва: +370 800 00 474
● Угорщина: +36 80 984 544 (понеділок — субота)
Третій, не менш важливий спосіб боротьби з почуттям провини — визначити завдання, які ви можете виконати просто зараз. Донатити на благодійність, допомагати літнім людям, волонтерити, сплачувати податки та підтримувати економіку — щоденні маленькі внески у велику спільну справу триматимуть на плаву не тільки Україну, а й ваш психологічний стан. До того ж почуття провини зійде нанівець, якщо ви візьмете за звичку регулярно допомагати.
Також слід пам’ятати про режим: вчасно лягати спати, дотримуватися гігієни та підтримувати фізичне здоров’я. Рутина — важливий острівець стабільності у часи турбулентності. Практикуйте слова вдячності: щодня записуйте або проговорюйте слова подяки рідним за те, що вони поруч. Собі — за силу та внутрішню витримку.
