Попри стереотипи в суспільстві, я ніколи не відчувала упередження щодо жінки-підприємиці в Україні. Вважаю, те, що ми жінки, має навіть більше переваг, ніж вад. Я не помічаю тиск суспільства, бо думка людей, яких я не знаю, не є для мене важливою.
Я можу пишатися тим, що мені вдалося створити декілька компаній, яким вже багато років: книжкове видавництво #книголав та PR-агенція KSN Communications, де я маю чудові команди та партнерів. Люди завжди є найбільшим капіталом і досягненням, тож тішуся тим, що в мене є можливість надавати робочі місця перспективним працівникам.
На шляху до своєї кар’єри я не мала значущих рольових моделей, проте в багатьох аспектах свого життя брала приклад зі своєї родини. Я завжди захоплювалася та надихалася своїми батьками. Мій тато — це людина, яка ніколи не зраджувала своїм принципам. Йому вдалося побудувати чесний бізнес і дати мені з братом все, аби ми змогли розпочати доросле життя. Водночас моя мама змогла побудувати чудову родину і вчасно відпустити нас та дозволити робити власні помилки, щоб ми навчилися досягати власних звершень. Але при цьому ми знали, що батьки поруч і завжди підтримають нас.
Коли я була на першому курсі університету, мене запросили підпрацьовувати перекладачкою-синхроністкою для заходу від ООН в Україні. Це був 2000-й рік, і мені платили шалені на той час гроші — 80 доларів за день. Я пропрацювала три дні, і ця робота дала мені розуміння, що гроші можна заробляти й вони дають свободу.
Пізніше я влаштувалася в Національну телекомпанію України.
Працюючи перекладачкою, заробляла 120 гривень на місяць. Туш Dior коштувала 122 гривні. Але тоді для мене це було дуже важливо, бо попри те, що перші роки життя в Києві мене підтримували батьки, я розуміла необхідність мати власні гроші, які надаватимуть свободу.
Я завжди була прихильницею того, що не можна ділити життя на роботу та особистий час. І, наприклад, почала працювати на чотирнадцятий день після пологів. Не вважаю це якимось досягненням — мені просто було так комфортно. Відмова від роботи тоді, коли народився Сашко, стала б справжньою жертвою. А я впевнена, що будь-які жертви, яких від тебе не вимагають, є марними.
Мої погляди на роботу і лідерство ніяк не змінилися після того, як я стала мамою.
Материнство — це не хвороба. Це просто ще одна людина, яку ти любиш і яка певний час від тебе залежить. Народження дитини — це в жодному разі не лоботомія чи причина, яка вимагає зміни поведінки.
Якщо ви переймаєтеся, що не зможете поєднувати кар’єру та виховання дитини, то я дуже раджу не боятися. Памʼятайте: головне, що у вас є, — це ви. Діти завжди залишаються найбільшою любов`ю для нас, але ця любов не може бути залежністю. Якою б коханою, залюбленою та плеканою не була ваша дитина — вона виросте і піде жити своє життя. Ми маємо розуміти, що в певний момент у вашої дитини будуть інші інтереси та інші друзі. Потім вона одружиться чи вийде заміж, народить дітей і приїжджатиме на вихідні чи важливі релігійні свята. А ви залишитеся з собою.
Та людина, з якою ви залишитесь (це я про вас), — це тільки ваш вибір.
Мої материнські обов`язки жодним чином не вплинули на сприйняття й організацію власного бізнесу. Такі ж принципи розповсюджуються на всіх рідних: сімʼя не має впливу на мій бізнес, як і я не маю впливу на навчання сина чи роботу свого хлопця.
Це власна справа кожної людини — те, як вона здобуває знання чи заробляє гроші.
Якщо ви спитаєте, як знаходити баланс між різними аспектами життя, я вам відповім, що найкращим рішенням буде його не шукати. Коли ти починаєш шукати баланс, певна частина тебе завжди буде недооціненою та недоінвестованою. Головне — відчувати своє внутрішнє «я» та робити вибір в цю ж секунду.
Я щиро вірю, що найголовніше — це чесність та дисципліна. Важливо вміти давати раду своїй ліні та прокрастинації. Інколи потрібно просто піти та зробити те, що, на вашу думку, необхідно. Ніколи не можна здаватися, але в той момент, коли ти розумієш, що це не твоє, краще розвернутися, піти в іншому напрямку і ніколи не забувати про себе.
Проте в деякі моменти важливо зупинитися, бо, як виявилося, розвиток заради розвитку — це біда. Треба просто зрозуміти, коли, як та що вам потрібно для досягнення своєї цілі. У такому випадку успіх просто неминучий.
