Напередодні the Coat представив нову колекцію FW’23/24, сповнену новим прочитанням ДНК бренду. Його транслюють через корсетні елементи, баски, округлі лінії та силуети кокона, що виконані в теплих мʼяких тканинах з вовни та кашеміру. Вони дають відчуття обіймів та на контрасті з обʼємними формами пальто підкреслюють жіночність.
Вʼязані речі, ручна робота, копітке опрацювання підкладу та внутрішніх частин виробів — все це створює відчуття турботливого дотику до тіла.
«У разі надзвичайної ситуації, коли людина проходить через неймовірний стрес, їй надають первинну медичну допомогу і потім одразу огортають у плед чи зігрівальну ковдру. Так ось, цей мʼякий плед і є проявом турботи про людину. Розумію, що зараз близько 90% людей проходять через важкі випробування, повʼязані з ментальним здоровʼям, тож, працюючи над колекцією та особисто обираючи такі тканини, як кашемір та вовна, перше, про що я думала, — створити речі, що ніби шепочуть: "Я про тебе подбаю"», — розповіла Катя Сільченко, засновниця та креативна директорка бренду the Coat.
Вона також додала, що у новій колекції кожна фактура покликана створити безпечний та затишний особистий простір. Мʼякі тканини огортають тіло як ковдра, і це є продовженням піклування дизайнерки про вас за допомогою одягу.
.jpg)
Стилістка та продюсерка проєкту Наталія Осадча поділилася, що основна ідея кампейну з’явилася під час роботи над колекцією. Ще на етапі її створення було зрозуміло, що це новий подих the COAT та абсолютно нове прочитання основних кодів бренду.
«Йдеться про таке необхідне заземлення, сповільнення, про роботу над собою та зі своїм внутрішнім світом. Все це вилилося в мʼякі фактури, лінії та силуети, приємні тканини та спокійну колірну гаму. В цій зйомці була створена концепція ідеального світу, де існує баланс між роботою та тим, що ти можеш бути ближче до природи й до себе справжньої. Ми створили такий образ офісу в полі як символ перехрестя зовнішнього та внутрішнього світів людини».
«Надихаючись фільмом "Догвіль", ми створили схожий ефект уявного простору, в якому всі кадри зняті трохи згори, просто посеред поля, з використанням прозорих перегородок як певних схематичних кордонів, але зі збереженням відкритого простору на природі», — розповів фотограф проєкту Денис Маноха.
