Мода та мистецтво нероздільно пов’язані між собою. Часто дизайнери, надихаючись кінематографом, літературою, шедеврами видатних художників або ж величчю архітектурних споруд, створюють по-справжньому геніальні елементи гардероба, які миттєво отримують своє почесне місце на сторінках модної історії. До таких культових речей належить і сукня Palladio, змайстрована Джанфранко Ферре для Dior.
@vintagefashionguild
Як виникла ідея створити сукню, які сенси в неї закладалися та чому навіть через кілька десятиліть ми продовжуємо згадувати про її дизайн — розповідаємо у нашій традиційній рубриці про легендарні речі всіх часів.
Дизайн сукні
Вперше сукня була представлена під час кутюрного показу Dior весна-літо — 1992. Після низки пістрявих образів з розкішними пишними спідницями й довгими накидками на подіум вийшла модель у доволі стриманому ансамблі. Однак саме він і привернув головну увагу публіки того вечора.
Джанфранко Ферре запропонував своїм гостям поглянути на витончену сукню відтінку слонової кістки, що буквально нагадала силует грецької колони. Ліф вбрання був виконаний у вигляді капітелі із її деталізованими скульптурними елементами, які дизайнер спробував передати за допомогою вишивки, кристалів та інших декоративних прикрас. Спідниця ж, що спадала до низу одразу ж від лінії грудей, нагадувала фуст — ребристу основну частину колони. Необхідну фактуру в цьому випадку було досягнуто завдяки техніці плісирування. Окрім цього, нижню частину сукні доповнила дрібна бахрома, що додавала динаміки під час руху.
X: @LunadimieleL
Головне джерело натхнення
Свою назву Palladio річ отримала не просто так. Джанфранко Ферре присвятив її італійському архітектору Андреа Палладіо — видатному майстру епохи Відродження, який прославився своїми гармонійними пропорціями та любов’ю до античних форм. Саме він став засновником палладіанства — оригінального напряму в архітектурі, що ґрунтувався на творчому переосмисленні спадщини Стародавньої Греції та Риму з їхніми прагненнями до балансу, симетрії та вишуканої простоти.
Палладіо часто використовував колони не лише як конструктивний елемент, а і як декоративний акцент, інтегруючи їх у площину стіни та перетворюючи на своєрідний рельєф. Ферре переосмислив цю ідею у тканині, втіливши архітектурну строгість і благородство в матеріалі, що стало органічним продовженням естетики Dior. Підкреслена симетрія, стрункі вертикалі та скульптурний підхід до пропорцій створили ефект, ніби подіум перетворився на залу античного палацу.
