.jpg)
Що робити, якщо вас на чай запросила Її Величність англійська королева?
Йти. Відмовитись не можна. Інакше три покоління не отримуватимуть запрошень або ж їм доведеться винайти щонайменше ліки від діабету – тоді їм вручать титул і запросять на чай. Є ще варіант дожити до ста років і отримати вітальну листівку від королеви – як утішальний приз.
Нещодавно президент та перша леді відвідали імператорський двір з нагоди інтронізації японського імператора і всі, хто хоч трохи цікавиться модою та етикетом, затамувавши подих, чекали, яке ж вбрання обере Олена Зеленська.
Жовта і блакитна сукні вже, мабуть, увійшли в історію офіційної моди України, а що напевне – то стали темою обговорення номер один усіх критиків від моди та експертів (і не дуже) з придворного етикету.
.jpg)
В Японії, як і в Англії, до речі, суворо дотримуються офіційного дрескоду і на події такого рівня, як інтронізація імператора, правил дотримуються ще прискіпливіше. То які ж вони, ці правила?
Їх сотні, а то й більше: місце розміщення брошки на грудях, довжина нігтів на руках, інтенсивність парфумів, глибина кніксенів і кут нахилу при поклоні – все строго регламентовано. Для іноземців навіть зробили спеціальний випуск газети The Japan Times, де речник імператорського двору відповів на насущні питання, якими напередодні інтронізації переймалися понад дві тисячі запрошених гостей.
Почнемо з найважливішого: імператору вклоняються лише його піддані, іноземні гості теж можуть, але це необов’язково і не є виявом неповаги, так само не буде смертного гріха, якщо іноземець торкнеться до члена імператорської родини чи наступить на його тінь. Японцям це суворо заборонено. Вони не повинні ані торкатися, ані підступати до імператорських осіб ближче, ніж «на подих», ми цю відстань можемо прирівняти до кроку.
Пам’ятаєте, як розкритикували Барака Обаму, який у привітанні зігнувся вдвоє перед імператором Акіхіто? Так от, краще не перестаратися. Жінки-іноземки можуть вклонитися імператору, або ж зробити не глибокий реверанс, як це зробила принцеса Діана, наприклад, під час аудієнції при дворі і викликала тим самим фурор і захоплення, як японців, так і англійців.
А як же ж з одягом? Чи є заборонені кольори, побачивши які імператор та імператриця знепритомніють від образи їхньої гідності? Ні, нема. Візьмімо, наприклад, найновішу книжку про японський придворний протокол, яку написала придворна протоколістка та речниця асоціації протоколу та етикету Японії, Чійоко Тіраніші. Книжка має промовисту назву «Що таке протокол?». І там пише чорним по білому, що протокол – це правило гармонії і взагалі – надскладний для іноземців етикет японського двору поволі тяжіє до спрощення. Нема переліку ані заборонених кольорів, ані заборонених орнаментів, але є вимога дотримуватися правил white tie чи black tie, які добре відомі європейським протоколістам.
В офіційному запрошенні на прийом є невеликий додаток-пояснення, де вказана послідовність прийому гостей – щоб королі і королеви не стовбичили одне поперед одного, а йшли рівненьким рядочком, згідно свого номера. Ієрархія, до слова, не має нічого спільного із аристократичністю, фаворитизмом чи ще якимись суб’єктивними причинами. Також просять нічого не вручати ані імператору, ані членам його родини, – особливо конвертів чи записок. Найбільший faux pas, якого можна припуститися – це використати імператора у політичних цілях. Не забуваймо – він фігура символічна і не має мати справи із такими марнотою марнот – політикою.
Японський протокол має покласифіковані усі кольори та орнаменти кімоно. І от тут вже є суворі правила та вимоги. Саме на кімоно, яке, звісно ж, навряд чи хтось із іноземців одягне на прийом до імператорського двору, не рекомендують обирати принт і вишивку хризантем, білий колір і відтінок брунатно-жовтого.
До речі, якби хтось із японців хотів собі мати кімоно «як в імператора» – от того особливого брунатно-жовтого кольору, який отримують в результаті клопіткого виварювання кори японського дерева і сап’яну, то це також не є під забороною. Головне – не йти в ньому на прийом до імператорського двору!
.jpg)
