Первый том женской лирики был презентован брендом Ksenia Schnaider еще в прошлом году. С тех пор поменялся состав авторов и сам формат: если раньше проект был в виде короткометражки, то теперь девушки выступили перед живой аудиторией. Презентация нового выпуска «Девушки пишут стихи» состоялась в рамках «Книжного арсенала»: героини в платьях марки Ksenia Schnaider зачитали по 5 своих произведений о любви. На этот раз в поэтическом перформансе приняли участие 7 поэтесс: Мириам Драгина, Любовь Якимчук, Kатерина Роговая, Ира Цилик, Маша Макаренкова, Анастасия Степула и Юля Волочай. Мы публикуем по одному стихотворению от каждого автора.
Юлия Волочай
Контрабанда любові
Він говорить що космос нас зближує краще за інтернет
що несказане вдвічі дорожче надісланих слів
ніби наші пусті узбережжя космічний пильнує корвет
уявлю себе контрабандистом між цих бойових кораблів
моя яхта сідає під ватерлінію, вщент переповнений трюм
там надії таємні і ніжність, і тонна солодких бажань
літні води тропічного неба солоний розплескують сум
а на борту лиш закохана я — капітан у піжамі.
Добре що там на березі спрагло чекають на мій вантаж
Та акваторію патрулює глузду здорового служба
ще й невловимі пірати сумніву братимуть на абордаж
це ризик заради любові, мені не потрібна дружба.
Любовь Якимчук
Будівництво райдуги
з одного берега підіймається райдуга
не ціла, а лише півдуги
з іншого берега тягнеться міст
теж до кінця не зведений
але твердий
у своєму бажанні дотягнутися
він повторює її кольори, як хамелеон
вона тремтить ледь помітно
уже зовсім близько
так близько
що він торкається кольорових ребер
а вона вигинається по-кошачому
і, здається, десь там, по центру
він входить в неї
і вони стають одним
мостом через ріку
райдугою через ріку
і по них біжать мурашки
їдуть машинки
а потім
за якусь мить
нуга цих захоплених тіл м’якне
розтягується
і розривається
та він кінчає
будівництво райдуги
і тане у воду
Kатерина Роговая
Махаон
Хотела стать твоим флагом я
Всему миру во благо,
А не мелкой занозой,
Недугом, тенью, угрозой.
Цеплять хочу облака,
А не мужчин от отчаяния,
Не опуститься бы низко так,
Хватать замечания.
Хотела ввысь, а не всмятку
Плашмя упасть в настроении.
Лететь душой без оглядки,
Не совершать преступления.
Но мы хватаемся не за руки,
А за пластик айфона
Подобна мелкому пауку-
Ловлю махаона.
Мне очень жаль, что так вышло...
Сердце чешется, чешется.
Говорят, заживает…
А оно не лечится.
Ира Цилык
Ніжність Шредінґера
Твоя ніжність – це ніжність Шредінґера:
Вона є та її не існує в якомусь сенсі.
Я би не зачіпала твого нутра,
Але все ж мені цікаво, що ти носиш у серці.
У цих веснах я собі добре живу.
Тільки іноді сниться така весела текіла,
Ніби тіло падає в сіру траву
Під вагою іншого, важчого, міцного тіла.
Там, де сонце сідає за гаражі
Й фіолетові дерева втомлено їсть іржею,
Я тобі покажу всі сховки чужі
Або навіть краще – свою душу, пружну й рожеву.
Я тобі покажу цю забуту гру,
Ці давно облишені лови над прірвою в житі.
І ти знаєш, мені не потрібен пруф,
Щоб повірити в ці миттєвості, хоч раз прожиті.
Тож танцюй, поки музика ще трива,
Поки в рими неточні ми тикаємось незряче.
Ця любов – не любов, а гра у слова
І підплавлені жвачки у джинсах моїх гарячих.
Анастасия Степула
Заколихають марципанові сни
Вже майже далеко реальність
Ходжу біля цукрових тинів
Повертаю забуту коханість
Пляцками снів затуляю рота
Закохую в себе мовчання
Шукаю сталевого справжнього дрота
Щоб зупинити життеві у сни втручання
Мириам Драгина
даже за битыми градом балконами
душными рамами, тесными спинами
мы не покинутые в агонии
важные мы, любимые
и за порцией рома в сиерра-маэстра,
и под грохот боя до хрипоты
не брошены, точно осталось место
где я также важно, как ты
за столами статистов у палачей
за живыми птицами на столбах
от пальцев в ботинках до самых плечей
мы в надежных руках
нас спасает не сон, не зашитая бровь
не стальной щиток в районе ребра
а то, что на всех найдется любовь
беспричинный заряд добра
Маша Макаренкова
хватай меня в охапку
тащи куда захочешь
рукою под лопатку
плечо твое щекочет
прыжками огромадными
асфальтными
камнистыми
аллеями тенистыми
оградой золотистою
ты не бросай пожалуйста
сожми мой ворот барховый
шагами маховыми
рубахою распахнутой
еловый запах
пряновый
кружит глаза и голову
я обо всем запамятовала
громадным ворохом
