Учора о 21:30 у загальнонаціональному марафоні «Єдині новини» вийшов новий епізод спільного соціального проєкту Катерини Осадчої та телеканалу «1+1» — «Знайти своїх». З перших днів повномасштабної війни телеведуча допомагає українцям знайти близьких, з якими було втрачено зв’язок через російську збройну агресію.
На початку березня команда проєкту «Знайти своїх» отримала тисячі заявок на пошук людей з тимчасово окупованого Маріуполя. Серед безвісти зниклих була героїня нового епізоду телеверсії проєкту «Знайти своїх» Катерина Голік. Заявку на її пошук подав племінник з Києва Тарас.
«За два дні до повномасштабного вторгнення я телефонував до них та благав виїхати, адже в 2014 році місто вже пережило окупацію. Вони жили в цьому 8 років і вже звикли до того, що за 10 кілометрів від дому чутно вибухи. На початку вторгнення в Маріуполі було значно спокійніше, аніж в Києві, тому я боявся звати їх до себе. Вже наприкінці лютого стало зрозуміло, що вони знаходяться у пастці, адже пересуватись містом стало небезпечно. З 2 березня я втратив з нею зв’язок. Дивився всі новини, телеграм-канали, щоб бодай якусь інформацію про них дізнатися. Через місяць я зовсім втратив надію на те, що вони з донькою живі. Ми всі бачили, що там відбувалося, тому надії на щасливий кінець взагалі не було», — розповідає Тарас.
.jpg)
Через місяць жінка таки змогла втекти з російської пастки та виїхати на підконтрольну Україні територію.
«Зараз ми знаходимось у Вінницькій області. Два місяці після цього були найтяжчими, адже спогади не давали спокою. У Маріуполі я бачила, як місто засипали "Градами", як горіла земля, як росіяни руйнували сусідські будинки. В мене було тільки два бажання — щоб моя донька не постраждала і щоб ми вижили. В один день ми вирішили їхати з Маріуполя. Нас було десь 20 автівок. Кожну секунду нашого шляху ми молилися, щоб нас не вбили, адже на дорогах бачили дуже багато трупів та розбитих вщент машин. Деякі дороги були засипані землею, і ми розбирали її власноруч, щоб їхати далі. Це найстрашніше, що було в моєму житті», — згадує Катерина.
Окрім того, жінка розповіла, про що мріє зараз та чи зустрілася вона з племінником, який розпочав її пошуки.
«Коли ми виїхали з Маріуполя і в нас налагодився зв’язок, я подзвонила до племінника і сказала, що їду до нього. В цей момент у Києві стало неспокійно, тому нам довелося їхати до інших родичів. Ми ще не бачилися, спілкуємося тільки через Інтернет. Зараз я мрію тільки про те, щоб Маріуполь знову був під українським прапором, а війна нарешті закінчилася», — говорить Катерина.
Нагадаємо, щоб подати заявку на пошук людини, потрібно написати у чат-бот @UKRescueBot, який можна знайти за посиланням.
