Victory over the Sun — перша персональна виставка Нікіти Кадана у США, в нью-йоркській галереї François Ghebaly. Художник працює з темами пам’яті та історії мистецтва, розкриваючи епізоди, які до сьогодні були спотворені, забуті або навмисно стерті з офіційного наративу. Нова виставка продовжує цю концептуальну лінію митця.
Назва експозиції є референсом до однойменної футуристичної опери 1913 року, прем’єра якої відбулася в Санкт-Петербурзі. За сюжетом опери головні герої хочуть знищити розум, розпоряджаючись часом і захоплюючи сонце. Кадан ставить питання: яку ж сьогодні перемогу можна здобути для України? Яке «сонце» захопити?
«Це було нагромадження найсильніших форм авангарду того часу, як російського, так і українського. Сценограф Казимир Малевич та лібретист Олексій Кручених були привласнені Росією і зроблені цією імперією частиною своєї офіційної історії, але вони народилися в Україні. Малевич родом з Києва, а Кручених — з Херсонщини», — зауважує художник, згадуючи оригінальний твір.
Чимало робіт на цій виставці сповнені того, що художник називає «есхатологічним оптимізмом».
.jpg)
«Вони про жахливі речі. Водночас я намагаюсь отримати із цієї катастрофи джерело енергії», — говорить автор.
У межах експозиції американська публіка може ближче познайомитися з кількома серіями робіт українського художника. Серед них — «Стрибок тигра». Це реконструкція списів, зроблених робітниками машинобудівного заводу в Горлівці на Донбасі під час збройного повстання 1905 року. Списи було виготовлено в цехах з робочих інструментів для опору козакам та поліції. Свою назву ця робота отримала від концепції Вальтера Бенджаміна — ідеї про те, що будь-яка справжня революція є не лише стрибком у майбутнє, а й «стрибком тигра в минуле».
Наступна робота — «Виставка» складається з уламків розплавленого скла, які художник узяв з вікон згорілої школи у Станиці Луганській, що зараз окупована Росією. Фото школи проєктується на стіну галереї поряд з відбитками архітектурних ілюстрацій 1980-х років у рамці.
Неонова робота «Приватне сонце» є частиною серії, яку митець розпочав у 2013 році, і посилається на типові радянські «сонячні» віконні ґрати. Цей ґратовий дизайн дуже поширений у постсоціалістичному міському середовищі сучасної України. У цій роботі тотальний радянський ідеологічний наратив з його образом «спільної» надії заміщується множиною особистих намірів, що іноді поєднуються, але в нестабільних утвореннях.
У центральній кімнаті галереї представлені малюнки вугіллям, які митець створив на початку повномасштабного вторгнення Росії. На одному з доробків чорний поліетиленовий пакет є «символом знецінення людських життів під час війни» — тіла буквально кладуть у мішки для сміття. На іншому малюнку сонце сходить не на небі, а із чорнозему.
Untitled зображує підземний перехід під київською станцією метро «Оболонь», який перетворили на бомбосховище.
«Це уособлення історичної темряви, котра настає після Перемоги над Сонцем. Але ця темрява теж "світиться". Це символ уже згаданого есхатологічного оптимізму. Це те, що допомагає вижити», — пояснює автор.
Виставка Нікіти Кадана у François Ghebaly триватиме до 30 листопада. Фоторепортаж із виставки можна подивитися за посиланням.
