У постійній рубриці ELLE.UA ми розповідаємо про українців та українок, які змінювали світ — кожен у своїй царині. Одним з останніх героїв став Віджі (Ашер Фелліґ) — всесвітньо відомий фотограф, який став відомим насамперед завдяки своїм роботам у жанрі кримінальної фотожурналістики. Репортер залишив по собі понад 20 тисяч фотознімків, багато з яких стали культовими.
Наступний герой нашої рубрики — один з найвидатніших пейзажистів другої половини XIX століття, маріупольський автор зі світовим іменем, роботи якого нині представлені у багатьох світових музеях, Архип Куїнджі. У березні минулого року російські окупанти прямим влучанням авіабомби знищили Художній музей ім. Архипа Куїнджі у Маріуполі, де зберігалися оригінали робіт всесвітньо відомих майстрів, зокрема, Івана Айвазовського, Тетяни Яблонської, Михайла Дерегуса та інших. Разом із тим Росія невпинно зазіхає на ім’я і спадщину Куїнджі, який насправді був українцем та більшість своєї творчості присвятив Україні та її пейзажам. Яким був творчий шлях видатного маріупольця? Розповідаємо у нашому матеріалі.
1870-ті роки
Майбутній живописець народився 27 січня 1841 року в передмісті Маріуполя — селі Карасу (тепер — вулиця Карасівська). Хлопчик рано залишився сиротою, тож виховувався в тітки та дядька по батьківській лінії. Родичі робили все, аби Куїнджі здобув хорошу освіту, однак, за спогадами товаришів, навчався він погано, адже вже у той час його цікавило лише одне — малювання. Хлопчик використовував будь-яку можливість помалювати: залишав малюнки на клаптиках паперу, стінах, парканах тощо.
За однією з версій, першим, хто побачив в малюнках майбутнього живописця справжній талант, став колега хліботорговця, у якого працював Куїнджі — роботи художника-початківця здалися чоловікові настільки перспективними, що він порадив йому поїхати на навчання в Крим до відомого українського живописця Івана Костянтиновича Айвазовського. В 1855 році Куїнджі прибув до Феодосії, де спробував стати учнем художника, однак у той час йому доручили лише товкти фарбу і фарбувати паркан. Втім, молодший брат Айвазовського вирішив підтримати хлопця та дав йому декілька майстеркласів. Через два місяці Архип повертається до Маріуполя, де починає працювати ретушером у місцевого фотографа, а пізніше їде до Одеси, де також займається ретушуванням.
«Корабель у морі. Крим»
У 1865 році Куїнджі спробував вступити до Петербурзької академії мистецтв, однак обидві спроби завершилися невдачею.
«У перші роки перебування в Петербурзі я вкрай потребував коштів — так, що часом не мав за що купити чаю і пив один окріп — без цукру, із черствим хлібом. Перебивався абияк зиму, а навесні знову намагався складати іспит в Академію мистецтв, та на іспитах у малювальному класі незмінно провалювався», — згадував митець.
Та художник не здається і за декілька років створює картину «Татарська сакля у Криму», яку виставляє на академічній виставці. Робота справила враження на комісію — у 1868 році йому було надано звання вільного художника, а пізніше художнику дозволили скласти іспити для отримання диплома.
70-ті роки XIX століття стали періодом розквіту творчості Куїнджі — він входить до кола «пересувників» (об`єднання, в межах якого працювали російські та українські художники реалістичного напряму) та створює безліч картин, зокрема «Осіннє бездоріжжя», «Степи», «Українська ніч», «Забуте село» та «Чумацький шлях у Маріуполі». Роботи тих часів відзначаються переважно темною кольоровою гамою, яка передавала настрій Куїнджі. Архип представляє полотна на виставках Товариства пересувників, де отримує безліч схвальних відгуків. Отримавши першу порцію визнання, Куїнджі залишає навчання в Академії та зосереджується безпосередньо на малюванні. Він шукає нові відтінки та художні прийоми для своїх полотен.
«Для того, щоб стати хорошим художником, треба навіть спати з альбомом та олівцем», — казав Куїнджі.
«Чумацький шлях у Маріуполі»
Однією з найважливіших рис творчості Куїнджі є його особливий підхід до відображення світла і кольору. Художник відомий своєю здатністю передати різні ефекти освітлення та атмосферні явища — зображення нічних краєвидів та відображення місячного світла стали головними елементами його найвизначніших творів. Важливим новаторським кроком митця став також його оригінальний підхід до презентації картин — він організовував моновиставки в затемнених залах, де потік світла направлявся на полотно, підсилюючи ефект від споглядання. У 1878 році роботи Куїнджі підкорюють критиків та глядачів на Всесвітній виставці в Парижі. В цьому ж році художник почав працювати над картиною «Вечір в Україні», над якою працював 23 роки.
У 1879-му Куїнджі представляє публіці трилогію пейзажів: «Північ», «Березовий гай» і «Після дощу». В роботах простежувався вплив на художника імпресіонізму, його зображення світло-повітряного середовища стає все майстернішим.
«Після дощу»
В тому ж році художник остаточно виходить з Товариства пересувників — формальним приводом стала анонімна стаття, в якій митця звинувачували в одноманітності. А вже у 1880-му він влаштовує виставку однієї картини «Місячна ніч на Дніпрі». Аби підсилити ефект під час споглядання картини, митець задрапував у залі вікна і підсвітив полотно променем світла. Моновиставка вразила як глядачів, так і критиків, а згодом картину придбав сам князь Костянтин Костянтинович, який узяв твір із собою в навколосвітню подорож.
«Місячна ніч на Дніпрі»
У 1881 році Куїнджі влаштував моновиставку ще однієї картини — «Березовий гай», що мала такий же успіх, а в 1882 році представив публіці нову картину «Дніпро вранці», а після цього неочікувано для всіх зник з публічного життя майже на 30 років. Упродовж всього цього часу митець не проводив виставок та не з‘являвся на публіці. Разом із дружиною він мешкав у невеликому будинку в Криму, шукав нові способи самовираження у мистецтві та передавав більшість своїх статків на благодійність, зокрема, на допомогу рідній церкві в Маріуполі.
«Я не буду виставляти своїх робіт, доки не зможу дати мистецтву щось нове», — казав він про цей період.
«Дніпро вранці»
Куїнджі повернувся за 9 років до своєї смерті, у 1901 році, з чотирма картинами: «Вечір в Україні», «Христос в Гефсиманському саду», третім варіантом «Березового гаю» та «Дніпро вранці». Роботи традиційно викликали захват глядачів та критиків, і в листопаді того ж року була влаштована остання публічна виставка робіт живописця.
«Вечір в Україні»
Після неї ніхто вже не бачив його нових картин до самої його смерті. Архип Куїнджі помер у 1910 році. Художник залишив по собі багато шедеврів пейзажного живопису, що стали невіддільною частиною світової культурної спадщини, та водночас назавжди залишився українським художником, що оспівував красу України та передбачав її майбутній розквіт.
