7 найсміливіших та найскандальніших портретів Єлизавети II й історії, що стоять за ними

Такою ми королеву ще не бачили

12 жовтня у кінотеатрах Києва, Львова, Одеси, Харкова та Дніпра стартує прокат документальної стрічки фотографа Фабріціо Феррі «Портрет королеви», яка досліджує її знакові знімки, що увійшли в історію, та розкриває деталі їх створення.

Протягом життя Єлизавету II фотографували незліченну кількість разів, а її портретів нараховується майже 1000. З-поміж них ми вибрали ті, які вражають своєю незвичністю, сміливістю, а часом й відвертою суперечливістю.

Зйомка для журналу Observer, 1967 рік

Фотограф Девід Монтгомері

Девід Монтгомері був першим американцем, який фотографував Її Величність. Але цього могло і не статись, бо як тільки йому запропонували зняти королеву для Observer, його першою реакцією було: «Я не зможу, в мене нічого не вийде». Однак Монтгомері поборов хвилювання і показав королеву з неочікуваного боку. В його об’єктиві Єлизавета II — не ікона часу та непохитний образ монархії, а жива людина у повсякденних справах. І з улюбленими коргі! Монтгомері розповів, що не міг повірити своїм очам, коли побачив, як королева прилягла на підлозі біля каміна поруч з чотирилапими. «Після цієї зйомки я більше ніколи не боявся, бо того дня я спалив свою нервову систему», — згадує Девід.

«Королева з дзеркалом», 1984 рік

Фотограф Юсуф Карш

Канадського фотографа Юсуфа Карша вважають одним з найвизначніших портретистів XX століття. Він зробив знаменитий портрет Вінстона Черчилля під час Другої світової війни, який назвав «Лев, що ричить». Єлизавету II Карш вперше фотографував ще принцесою, коли їй було всього 18. Протягом наступних років він ще не раз робив її офіційні портрети. Особливу увагу привертає зображення королеви, на якому вона тримає дзеркало. Відзеркалене зображення створює ефект казковості та надає портрету глибини.

«Легкість буття», 2012 рік

Фотограф Кріс Левін

Кріс Левін зробив сотні фотографій знаменитостей, але точно увійде в історію саме як автор голографічного портрета Єлизавети II. Особливо вражає одне фото з серії «Незворушність» — те, на якому, королева зображена із заплющеними очима, в момент перепочинку між кадрами.

«Це якимось чином переносить глядача у сферу духовного, виходить за межі фізичного і передає відчуття легкості буття. Назва прийшла до мене під час медитації. Маріо Тестіно сказав мені, що це найкрасивіший образ королеви, який він коли-небудь бачив, і надихнув мене показати його світу», — ділиться фотограф.

«Королева», 2000 рік

Художник Люсьєн Фрейд

Британський художник Люсьєн Фрейд — один з найшанованіших митців свого часу. Його портрети позбавлені компліментарності, вони суворо натуралістичні та експресивні. Таким і вийшов портер Єлизавети II — сміливим та радикальним. Роботу сприйняли по-різному, для когось це було «найчеснішим зображенням монарха», а хтось охрестив портрет «невтішною пародією». Зокрема редактор British Art Journal писав, що Люсьєн Фрейд зайшов надто далеко: «[Королева] схожа на одного з її коргі, який переніс інсульт. Це величезна помилка». Якщо ж вірити біографам королеви, сама Єлизавета роботою з художником була задоволена: «Мені дуже сподобалося спостерігати, як ви змішуєте фарби».

Портрет із серії «Королеви, що правлять», 1985 рік

Художник Енді Воргол

Енді Воргол у звичній для себе манері поміщає Єлизавету II в попарт середовище, наділяючи її статусом попзірки та ікони сучасності. Він і сам якось казав, що прагне бути таким же відомим, як королева Англії. Шовкографічне зображення зроблене на основі офіційної фотографії королеви, виконаної Пітером Ґрюґеном у Віндзорському замку до Срібного ювілею в 1977 році.

«Королева», 1997 рік

Художник Джастін Мортімер

«Обезголовлена» королева у виконанні Джастіна Мортімера — чи не найбільш бунтівний підхід до зображення монарха. Багато хто побачив у цьому глибші сенси, ніж просто «відрубана голова Єлизавети». Критики говорили про те, що робота наштовхує на роздуми про зламаний образ монархії в сучасній епосі. Сам Мортімер стверджує, що перш за все йшлося про те, щоб позбавитись притаманного королівським портретам класицизму, в якому не відчувається життя. Він прагнув зазирнути за фасад монархії й додати більше динаміки у портрет: «Мій досвід сприйняття королеви полягає в тому, що ми тут, у світі, а вона десь там, далеко від нас, у палаці. Але якби її дядько не зрікся престолу, то вона була б зараз тренером коней у Сандрінгемі абощо».

«Сни й кошмари королеви», 2006 рік

Художник Джордж Кондо

Ще один приклад «нешанобливого» портрету Єлизавети II, на якому вона нагадує дитячу ляльку-капусту. Кондо знаний сюрреалістичними та гротескними портретами, які вирізняються авторським почуттям гумору. Він аж ніяк не намагався висміяти монархію, скоріше просто викликати усмішку у кожного, хто дивитиметься на портрет королеви. Директор галереї Hayward Gallery стверджує: «Є багато людей, які вважають, що серйозне мистецтво не може бути гумористичним. Це люди, які не розуміють, що таке трагікомедія».

Текст: Анастасія Сидько


Реклама

Популярні матеріали

Шукайте свіжий випуск ELLE Decoration


10 трендових манікюрів для коротких нігтів на весну 2024 року...


Стилістка Марина Мартинів запустила платформу FÉMATCH для пошуку...


Читайте також
Популярні матеріали