Мода не стоїть на місці: вона пристосовується до викликів реальності та змінюється відповідно до вимог часу, реагує на зовнішні обставини та відповідає на суспільні течії.
На зламі ХІХ і ХХ століть Україна все ще перебувала під владою двох імперій, які стрімко наближалися до розпаду. Мешканці міст на заході України у своєму стилі тяжіли до Австро-Угорської імперії, а центральних та східних областей — до Російської. Однак усе ж мали спільні риси: європейський модерн та східна любов до яскравих кольорів, вишуканий смак та елегантність.
Сьогодні ми розберемо гардероб української міщанки початку ХХ століття.
Модні центри України
Джерело: kyivhistorymuseum
Українські міста не були світовими столицями моди, проте були її осередками. На початку ХХ століття там уже були модні крамниці та ательє на будь-який смак і гаманець. Київські пани та пані могли завітати до торговельного дому австрійського купця Макса Мандля, що розміщувався у Старому Пасажі на Хрещатику. Полиці магазину пропонували широкий асортимент жіночого, чоловічого і дитячого одягу, уніформ та суконь у стилі модерн.
Сучасна вулиця Сагайдачного славилася кравчинями та модистками. Українці купували різноманітні матеріали у Європі та Персії та, повернувшись до Києва, віддавали їх в ательє для створення стильного вбрання.
У ті часи Франція була популярною завдяки сукням, костюмам, капелюшкам та мереживній білизні, а Лондон — завдяки великому асортименту тканин та шалей з кашеміру. До Німеччини їздили за срібними та бісерними сумками, до Туреччини — за виробами зі шкіри та хутра.
Джерело: kyivhistorymuseum
З особливою ретельністю західноєвропейські тенденції відстежували у Львові. Мешканки міста відтворювали і популяризували їх. Киянки одягалися яскравіше за німкень, австрійок та інших європейських пані, а одеситки віддавали перевагу ще більш барвистому одягу.
Напередодні Першої світової війни у Львові виникла мережа шкіл, яка прославилася кравецькою справою. Складні моделі розроблялися у Dom mod, а кооперація «Труд» створювала одяг для широкого кола міщан. Саме в останній працювала бабуся командира УПА Романа Шухевича — талановита модельєрка Герміна Шухевич.
Вартість гардероба української фешіоніста
Джерело: kyivhistorymuseum
Модний одяг на початку ХХ століття коштував дорого, тож українські пані не могли собі дозволити часто оновлювати гардероб. Ціна залежала від використаних матеріалів, фасону вбрання та майстерності кравчині.
Наприклад, каталог «Меріліз» у 1913 році пропонував такі суми:
- жіночий капелюшок — від 12 до 15 рублів;
- сукня на вихід — 85 рублів;
- блуза — від 7 до 15 рублів;
- жіночі парасольки — від 11 до 14 рублів;
- шкіряні туфлі — від 2,9 до 4,4 рублів;
- корсети — від 6,8 до 15,5 рублів.
Для того щоб придбати жіночий капелюшок, робітник мав працювати близько пів місяця, а ціна сукні дорівнювала вартості оренди шестикімнатної мебльованої квартири у престижному районі столиці на місяць.
Головні тренди міщанського вбрання початку ХХ століття
Джерело: kyivhistorymuseum
Модернові течії у цей період проникали глибоко в усі сфери культури та мистецтва: живопис, літературу, музику, архітектуру, театр, тож, звичайно, не оминули й моду.
Головними трендами жіночого одягу були корсет, який сильно стягував талію, пишні головні убори, мереживо та парасольки, які використовували як аксесуар. Вбрання мало підкреслювати форми пані, яка його носила.
Образи українських міщанок, на відміну від селянок, не були практичними та функціональними. На противагу просторому та зручному вбранню мешканок сіл українки у містах носили елементи одягу, які не лише не дозволяли займатися будь-якою фізичною працею та створювали незручності під час пересування сходами, а й навіть заважали їсти.
Джерело: kyivhistorymuseum
На початку ХХ століття українки носили корсет, який не можна було одягнути без чиєїсь допомоги, а поверх нього — сукню, що могла складатися з двох частин. У моді був силует, який нагадував латинську літеру S. Для досягнення цього ефекту жінки одягали видовжені дзвоноподібні спідниці зі шлейфом, оздоблені ліфи і закривали шию.
Міщанський образ фешіоніста доповнювали ефектними капелюшками з пір’ям, квітами чи навіть опудалами птахів.
Джерело: kyivhistorymuseum
У 1910-х роках на противагу старій тенденції почала зароджуватися нова — звільнення від ускладнених елементів. Однією з перших речей, яких позбулися міщанки, був тугий корсет. Жінки спершу почали віддавати перевагу широким поясам, а згодом і зовсім відмовилися від них на користь суконь-балахонів.
Українські ікони стилю
Знаменита оперна співачка Соломія Крушельницька сьогодні входить до переліку найвідоміших жінок України. Вона підкорила оперні театри Італії, Іспанії, Франції, Польщі, Австрії, Португалії, Аргентини, Чилі та Єгипту. Однак мало хто знає, що Соломія була однією з головних українських фешіоніста початку ХХ століття. На її фото можна побачити трендові жіночі капелюшки, оздоблені стрічками та пір’ям, мереживні сукні та блузи і корсети.
Активно моду пропагували сестри Ольга та Олена Кульчицькі, які займалися образотворчим мистецтвом та стояли біля витоків відродження українського килимарства. Образи жінок вирізнялися ефектними капелюшками. Дотримуючись модних тенденцій, вони підкреслювали стан корсетами і широкими поясами, а також віддавали перевагу образам із закритою шиєю.
Після Першої світової війни жіноча мода зазнала радикальних змін — вбрання стало функціональним і простим. З приходом радянської влади на територію України модний одяг став вважатися буржуазним пережитком, якого треба негайно позбутися.
