Паралельно з боями на фронті в Україні триває активна інформаційна війна, яку проти нас розгорнула РФ. Із аналізу українського інфополя у «Детектор медіа» виділяють такі ключові напрями роботи російської дезінформації в новій фазі.
Адаптація вічного наративу Росії про «Україну як неспроможну державу».
Такі історії ми чули роками, проте зараз ворог використовуватиме плітки на кшталт історій про «розпилювання гуманітарки» та корупційні схеми. І загалом намагатиметься показати, як щось у державі не працює. До прикладу, вже фіксуємо історії, як комусь не прийшла соціальна виплата, чи намагання роздмухати зраду, що «ковідну тисячу» виплачувати не будуть. Сюди ж належать спекуляції на темі мобілізації. Тут владі варто значно чіткіше вибудовувати комунікацію, бо повідомлення у стилі «сусідка сестри моєї дружини розказала, як її сина схопили посеред вулиці й відправили на війну» сильно шкодять.
Дискредитація військових і територіальної оборони на місцях.
Ми бачимо постійні намагання дискредитувати політичне керівництво країни. До прикладу, твердженням про те, що Зеленський виїхав із країни. Поки що Росії це не вдається, тому вона вирішила спуститися на локальний рівень. Уже фіксуємо фейкові історії про величезні суми, які нібито розпилюють представники територіальної оборони західних областей. Таких історій буде більше.
Краще мир на будь-яких умовах, аніж активні воєнні дії.
Такий меседж фіксуємо у групі кремлівських телеграм-каналів від самого початку вторгнення. Проте зі зростанням кількості жертв серед цивільних дедалі частіше пропагандисти намагаються схилити українців до того, що нам не потрібні Крим чи Донбас, якщо стільки людей гине. Тут дуже важливо комунікувати, що Росія не зупиниться. Тобто допоки мир не буде на наших умовах, гарантій безпеки в України також не буде.
Внутрішньополітичні чвари та негаразди.
Перші дні паніки й шоку проходять, тому очікувано політичні сили почнуть (а деякі вже почали) вилазити з різних щілин. Кожна політична сила чи людина з політичними амбіціями формуватиме навколо себе спільноту. Дуже часто таку спільноту формують шляхом відколювання її від загального масиву. Росія дуже вправно вміла підживлювати чвари наших політиків. Свідченням є безперервна робота анонімних телеграм-каналів із їхніми «інсайтами» та «розкладками».
Мовне питання.
Якщо вам здається, що мовне питання нарешті розв’язане, на жаль, це не так. Так, воно штучне й роздмухане російською пропагандою. Проте це той коник, із якого Росія не злізе, навіть якщо він здох. Ба більше, зараз його використання може мати дуже неочікуваний і негативний ефект. До прикладу, мем про «паляницю» в українських російськомовних групах у соцмережах намагаються зробити токсичним. Ботоподібні профілі підбурюють російськомовних почуватися гіршими українцями або й зовсім не українцями, бо вони не можуть вимовити це слово. Погляньмо правді у вічі: серед громадян України є певна частина, яка не говорить українською. Доведення, що ці люди не українці, не принесе нашій справі жодної користі. Тому не потрібно мірятися патріотичністю в такий спосіб. Знову ж, не ділимось, а гуртуємось.
Розчарування в НАТО, ЄС та міжнародних партнерах України.
Протягом 2021 року ми фіксували постійне зростання антидемократичної риторики на проросійських сайтах та профілях. У якийсь момент така риторика стала полотном для російських меседжів. Реальність така, що українці справді очікували більшого від світової демократичної спільноти. Проте важливо розуміти, що світова спільнота нам дуже допомагає. Кількість грошей, зброї й товарів, яку передають українцям, безпрецедентно велика, а наші громадяни отримують притулок і допомогу за кордоном. Звісно, нам хочеться більшого. Очікування від міжнародної спільноти завищує й політичне керівництво нашої держави. Загалом, це дуже плодючий ґрунт для дезінформації. Механізми міжнародних відносин, моделі стримування, формат бюрократичних процедур є складними для розуміння. Тут провідні фахівці не завжди можуть тримати все в полі зору. А якщо щось дуже складне, наш мозок намагається себе розвантажити, тому готовий задовольнитися простим поясненням. Дезінформація на цьому спеціалізується, тому геть теорії змов і звинувачення в бік демократичного світу. Натомість дякуймо за те, що є, й вірмо в наших дипломатів. Вони показують чудові результати.
Що може зробити кожен українець, щоби протистояти наступній фазі інформаційної війни?
Як і раніше, максимально зберігати спокій та бойовий дух. Регулярно нагадувати собі, що російська інформаційна війна хоче розділити українців і скерувати увагу в непотрібному напрямі, аби ми билися між собою, а не чинили спротив Росії. Приводів для цього буде багато. От як російська пропагандистка з плакатом про війну на російському телебаченні. Соцмережі потонули в дискусіях: одні нею захоплюються, інші вбачають у цьому підступ російської пропаганди. У результаті українці змарнували масу емоцій та часу, щоби сваритися одне з одним. Насправді ж від цієї події нам, як кажуть у народі, ані жарко, ані холодно. Завжди в таких ситуаціях застосовуйте правило трьох «і що?». Тобто формулюйте проблему й запитуйте себе «і що?». Давайте відповідь, і до неї знову «і що?». Якщо у вас буде раціональна чітка відповідь після трьох ітерацій, тоді є сенс із цим щось робити. Якщо нема — тоді перегортаємо й ідемо далі. Інформаційна стійкість і моральний дух кожного українця надзвичайно важливі. Пам’ятаймо, що Росія нас розділятиме, тому найкраще, що ми можемо зробити, — це конструктивно триматися купи.
