ELLE.UA пропонує глибше пізнати українську культуру, познайомившись із яскравою у всіх сенсах мозаїкою традицій, смаків, ремесел, доданих нещодавно до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Матеріал підготовлено за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.
Українське писанкарство
Традиція оздоблення яєць (писанкарство, українська писанка, писанка, мистецтво писанкарства, традиція писанкарства) історично побутувала в усіх історико-етнічних регіонах, таких як Наддніпрянщина, Київщина, Полтавщина, Придніпров’я, Переяславщина, Слобожанщина, Чернігівщина, Поділля, Полісся, Волинь, Галичина, Закарпаття, Прикарпаття, Буковина, Покуття, Приазов’я, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Донщина, Сіверщина, які увійшли до території сучасної України.
Своє магічне значення писанка набула ще за часів язичництва, коли яйце було символом життя, а вона вважалась оберегом.
Декоративні яйця виготовляються з глини, дерева, прикрашаються орнаментами, які вдало поєднують релігійні символи та народні звичаї, зображуючи елементи рослинного та тваринного світу. Ці вироби споконвіку дарують близьким з побажанням здоров’я, доброго врожаю, сили, краси, змін у житті на краще.
Українська порцеляна
Українська порцеляна відома на всій території нашої країни та за її межами. Вона є настільки поширеним надбанням українців, що навіть після припинення організованого виробництва порцеляни в Україні знайдеться небагато осель, не прикрашених порцеляновими статуетками, що зображають тендітних українок, могутніх козаків, сцени з українського буття, а також порцеляновими сервізами чи предметами декору.
Найвизначніші зразки зберігаються у численних музеях України, таких як Національний музей українського народного мистецтва, Музей образотворчих мистецтв імені О. Білого, Харківський художній музей та ін. Виготовлення та використання порцеляни відоме на українських землях з кінця XVIII століття.
Соломоплетіння
Турійська громада Волинської області
Соломоплетіння було поширене на території Волинської області з давніх-давен. Найпопулярніші солом’яні вироби: шкатулки, бочки для зберігання зерна, павуки, які вішали на стелі, та дідухи, які вносили господарі та встановлювали на покуті у Святвечір. У виробах майстрів зашифровані традиції, символи, знання та практики, що стосуються природи і світу. У доробках — різдвяні павуки, іграшки, янголи, тварини, прикраси, сумки, капелюхи. Тут своя символіка: коло — безперервний зв’язок, циклічність поколінь, янголи-охоронці, дзвоники закликають добру звістку, а коник — завжди на успіх.
Майстри за сезон переробляють близько 30 снопів, а в кожному з них налічується по 600-800 стебел. У середньому виходить понад 20 тисяч за рік!
Лозоплетіння
Село Іза Хустського району Закарпатської області
З початку XIX століття село Іза відоме як справжній центр лозоплетіння. І сьогодні вулиці Ізи утворюють музей просто неба, в якому скрізь в «експозиції» вулиць і двориків виставлено ужиткові художні вироби з лози. Стати майстром в Ізі може кожен. Плести тут навчають з дитинства.
Яворівська забавка
Селище Івано-Франкове Яворівського району Львівської області
Яворівській іграшці близько п’яти сотень років. Пташки рухомі, візки, молоточки, тарахкальця використовували як забавки та дитячі музичні інструменти. Для яворівської забавки характерні жовтий колір, червоні та зелені елементи та вкраплення білою фарбою. Роблять її переважно з тополі, липи, ясеня. Про яворівську забавку знають в Україні та світі, її презентують і продають на міжнародних ярмарках і фестивалях. Популярності їй додало й те, що жовто-червоно-зелені забавки у 2011 році прикрасили головну ялинку Ватикану.
