У постійній рубриці ELLE.UA ми розповідаємо про українців та українок, які змінювали світ — кожен у своїй царині. Однією з останніх героїнь стала акторка Анна Стен, яку називають першою голлівудською зіркою українського походження. За свою кінокар`єру вона встигла закохати в себе не лише європейських глядачів, а й всесвітньо відомого кіномагната Семюеля Ґолдвіна, який мріяв зробити з неї другу Грету Гарбо.
Наступний герой нашої рубрики — відомий австрійський письменник українського походження, автор популярних романів і новел Леопольд фон Захер-Мазох. У своєму романі «Венера в хутрі» він вперше описав загадковий феномен психічного та сексуального життя, названий згодом його ім`ям, — мазохізм. Та письменник відомий не лише цим — він також цікавився історією, зокрема, історією України, та зробив українське місто Коломия відомим на весь світ. Розповідаємо більше про письменника у нашому матеріалі.
Леопольд фон Захер-Мазох народився 27 січня 1836 року у Львові, що тоді був під пануванням Австрії. Його батько був поліцай-президентом Королівства Галичини та Володимирії. Мати — донька професора і тодішнього ректора Львівського університету Франца фон Мазоха. Хлопчик з дитинства був хворобливим, тож батьки, аби врятувати синові життя, відправили його на вигодовування до села Винники під Львовом. Там, у простій селянській родині, де його виховувала годувальниця Гандзя, і пройшли його дитячі роки.
«З її молоком я ввібрав любов до українців, увібрав у себе українську мову та любов до краю свого народження, до своєї батьківщини. Завдяки моїй годувальниці, українська мова стала першою, яку я опанував. Саме вона розповідала мені чарівні українські казки чи співала, заколисуючи. Ті народні пісні запали в душу на все життя, залишивши слід у моєму емоційному світі та у всіх пізніх творах», — писав про жінку Леопольд у своїх мемуарах.
Коли хлопчику виповнилося 12 років, він разом із родиною переїхав до Праги — там Леопольд вивчив німецьку мову, якою потім і писав свої твори. Майбутній письменник був старанним учнем — спочатку закінчив гімназію, згодом навчався в університетах Праги та Ґрацу, а вже в 19-річному віці став доктором права. Ставши позаштатним викладачем в університеті Ґрацу, у 1858 році він анонімно опублікував свій перший роман під назвою «Одна галіцька історія. Рік 1846».
З того часу він вирішує писати не менше, ніж одну книгу на рік, та починає активно працювати з різними літературними жанрами — Захер-Мазох пише історичні романи та повісті, фейлетони, п`єси й не тільки. Втім, хоч Леопольд і щиро захопився літературою, все ж не наважувався на те, аби присвятити їй весь свій час — писання він майстерно поєднував із викладанням. Поворотним моментом стало видання новели «Дон Жуан із Коломиї», яка була вперше опублікована у «Щорічнику Вестермана» у 1866 році, на сторінках популярного французького журналу «Огляд двох світів» («Revuedes Deux Mondes») у 1872-му. Робота, яка розповідала про непрості стосунки у шлюбі й водночас оспівувала столицю Покуття — Коломию —, викликала неабиякий інтерес як критиків, так і читачів. Про українське місто дізнався світ, а Захер-Мазох, окрилений успіхом, нарешті вирішив відмовитися від викладацької діяльності й зосередитися на творчості.
Втім, була ще один роман, вперше виданий у журнальній публікації у 1869 році, — саме з його сюжетом по сьогодні найчастіше асоціюють ім`я письменника. Мова, звісно ж, про роман «Венера в хутрі», який назавжди закріпив за Леопольдом фон Захером-Мазохом звання «батька мазохізму». Про що ж розповідала «Венера в хутрі» та які події спонукали письменника на написання такої сміливої праці? В центрі сюжету — герої рукопису «Мемуари надчуттєвого чоловіка» Северин фон Кусімський та Ванда фон Дунаєв, які знайомляться на одному із курортів в Карпатах. Чоловік настільки захоплюється красунею, що просить її зробити його своїм рабом. Спочатку Ванда не погоджується, проте згодом вони скріплюють свої домовленості договором та разом вирушають до Італії.
Дослідники стверджують, що любов Леопольда до жорстокості почала проявлятися ще в дитинстві — він нібито полюбляв дивитися на картини із зображенням страт та зачитувався історіями мучеників. Велике враження на майбутнього письменника справила також його родичка з боку батька, красуня, любителька хутра та жорстокості графиня Ксенобія. Одного разу хлопець застав її з коханцем, а згодом — і з чоловіком. Сховавшись за дверима спальні подружжя, Захер-Мазох чув удари батога та стогони графа. Прототипом для героїні Ванди фон Дунаєв вважають також баронесу Фанні фон Пістор, з якою у письменника був роман. Стосунки пари були закріплені у договорі — так, Леопольд зобов`язався виконувати усі забаганки та накази жінки, а Фанні, зокрема, повинна була часто носити хутро, особливо у моменти гніву. Їхні задокументовані стосунки тривали пів року.
Ідея домінації жінки над чоловіком виринала також в історичних творах Захер-Мазоха. Лейтмотив був настільки виразним, що у 1886 році віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінґ назвав сексуальну патологію, що характеризується отриманням задоволення від болю та підкорення, «мазохізмом». Втім, відомо, що такий «внесок в історію» зовсім не тішив Леопольда — з його особистого листування дослідники дізналися, що він був обурений тим, що дівочим прізвищем його матері назвали сексуальну патологію.
Постер до порнографічного фільму «Венера в хутрі» режисера Йозефа Марзно, знятого на основі роману Леопольда фон Захер-Мазоха, 1967 рік
За декілька років після видання «Венери у хутрі» Леопольд розпочав відверте листування з Авророю фон Рюмелін. У 1973-му році жінка, яка була прихильницею роману й мала схожі з письменником погляди на сексуальне життя, стала його дружиною. Жінка теж пробувала свої сили у письменництві, підписуючи твори псевдонімом Ванда фон Дунаєв (ім`я героїні «Венера у хутрі»). Втім, як стверджують дослідники, Аврора, яка була одержимою грішми, розкішним одягом, марнотратством та світським життям, зовсім скоро привела письменника до злиднів. Аби збільшити свій заробіток, Леопольд відійшов від якісної художньої літератури та почав писати бульварні еротичні оповідання й новели, одним з головних героїв яких був улюблений предмет письменника — батіг. У 1886 році жінка залишила автора й згодом опублікувала мемуари «Повість мого життя», а сам Захер-Мазох одружився з молодшою за нього на 20 років гувернанткою своїх дітей.
Попри пряму асоціацію імені Леопольда фон Захера-Мазоха з еротичним романом «Венера у хутрі», він увійшов в історію літератури не лише як «творець» мазохізму. Велике значення у його житті та творах мала також історія — зокрема, історія його рідної землі. Так, автор відкрив для німецької літератури народне життя Галичини — він з цікавістю вивчав мову, звичаї та легенди рідного народу. В оповіданні «Жіночі образки з Галичини» він писав про силу духу та незламність українців, яких нікому не вдалося підкорити, у праці «Карпатські розбійники» — про загони народних месників, сформовані в карпатських горах, — опришків. А у повісті «Криваве весілля у Києві» автор вперше в художній формі подав легенду про розправу київської княгині Ольги над деревлянами.
«Захер-Мазох перший з чужинців звеличив наш народ з такою любов`ю, якої тяжко навіть межи нашими авторами знайти», — писав журналіст Лев Сапогівський у львівському виданні «Зоря» 1880 року.
Твори Захер-Мазоха багато перекладали та видавали в Галичині XIX століття. Серед них: роман «Новий Йов», уривок повісті «Бал руських питомців», оповідання і новели «Слов`янські жінки», «Відродження» й не тільки. У своїх німецькомовних працях українець часто звертався до сюжетів та спогадів, які йому прищепила його вихователька й годувальниця ще у дитинстві, та результатів власних досліджень історії України, яка цікавила його усе життя.
Останні роки свого життя Леопольд Захер-Мазох провів у німецькому селищі Ліндгайм у Гессені, де й помер у 1895 році. Дивні події продовжили траплятися з письменником і після його смерті — як стверджують, урну з його прахом знищила пожежа 1929 року. Письменник, творчий доробок якого переважно зводиться до одного-єдиного роману та винаходження мазохізму, насправді подарував літературі набагато більше — він вмів зазирати у сутність героїв та передавати глибокий психологізм у своїх працях. Про його творчість із захватом відгукувались Еміль Золя, Гі де Мопассан, Гюстав Флобер й не тільки. У 1886 році з рук президента Франції Захер-Мазох прийняв орден Почесного Легіону. Окрім цього, упродовж свого професійного життя він активно популяризував українську культуру та транслював любов до рідної землі на весь світ, від першого до останнього дня залишаючись українцем.
