Кримська земля оповита давніми легендами. Деякі з них сягають часів, коли на мапах ще не було Києва, що вже казати про нашого ворога з Півночі. На жаль, тисячолітня історія Криму досі залишається маловідомою. Однак українські автори продовжують прочиняти завісу та знайомити нас з культурою цієї дивовижної частини України.
У квітні видавництво Vivat презентувало новинку української письменниці з Криму Світлани Тараторіної — фантастичний роман «Дім солі», що заснований на міфах, легендах та реальній історії півострова. Авторка пише, що всі імена, використані у романі, невипадкові, — «кожен із тих, хто їх носив, свого часу впливав на історію Криму».
9 років тимчасової окупації півострова загострили потребу більше дізнатися про цю частину української землі: наскільки добре ми знаємо історію Криму, як сильно відчуваємо зв`язок півострова з материковою частиною? Які пам’ятки архітектури відвідаємо першими у звільненому Криму? Щоб допомогти вам з відповідями на ці питання ми підготували невеликий гайд реальними історичними персонажками Криму, що зустрічаються на сторінках «Дому солі».
Цариця Амага
Цариця сарматів — давнього кочового народу, що, зокрема, заселяв Крим наприкінці III — напочатку II століття до нашої ери. Амага була дружиною царя Медосакка. Як пише давньогрецький історик Полієн, цар віддавався пияцтву та розкошам, тож Амазі доводилося правити самій. Слава про неї линула далеко за межі її володінь, через що херсонесці звернулися до цариці по допомогу в боротьбі проти ворогів — скіфів. Амага спершу надіслала скіфському царю наказ припинити чинити наскоки на Херсонес, а коли той не послухався, зібрала 120 найсильніших чоловіків, дала кожному по троє коней і проскакала з ними за одну добу понад 1200 стадій (понад 200 км), і зненацька з’явилася при дворі скіфського царя. Амага з воїнами перебила всю сторожу та родину царя, країну віддала херсонесцям, а царську владу — синові вбитого правителя. Амага взяла з нього клятву, що той буде правити по справедливості та, пам’ятаючи про сумну долю батька та родичів, не чіпати еллінів та варварів. Вважається, що Амага похована у кургані, що розташований у Ніжньогорському районі Криму.
Іфігенія з Тавриди
Популярна персонажка з комплексу історій про Троянську війну. Ось, як цей міф викладає античний історик Міфограф II (II століття до нашої ери): у Єлени, доньки Зевса, від Тесея народилася Іфігенія, яку почала годувати сестра Єлени Клітемнестра, утвердивши Агамемнона в думці, що вона сама народила дівчинку, адже Єлена на запитання братів казала, що повернулась від Тесея незайманою. Коли безвітря затримувало в Авлиді ахейське військо, оракули оголосили, що погожий вітер почне дути тоді, коли Артеміді принесуть в жертву Іфігенію. На вимогу ахейців, Агамемнон прирік її на офіру. Тим часом як її вели до вівтаря, герої не наважувались дивитись на неї, відвертаючи свої погляди у різні боки, й Артеміда замість Іфігенії підклала бичка, її ж занесла далеко від Греції, до Евксинського моря, до сина Борисфена (давньогрецька назва Дніпра), Фоанта. Тамтешне плем`я вона назвала таврами, оскільки замість Іфігенії привела до вівтаря бика (тавра), собі ж самій дала імʼя Таврополи. Через деякий час вона перенесла Іфігенію на Левку (сучасний острів Зміїний), до Ахілла, і перетворила її у вічно юне, безсмертне божество, імʼя Іфігенії змінила на Орсилохію й зробила її дружиною Ахілла. Про долю Іфігенії в Тавриді розказує знаменита трагедія античного драматурга Евріпіда. Однойменна драматична сцена є в доробку Лесі Українки, яка надихнулася античною легендою під час свого перебування у Криму.
Гікія
Легендарна захисниця Херсонесу. Частина реальної історії — боротьби Херсонесу за незалежність проти зазіхань сусіднього Боспорського царства, що відносять до I століття нашої ери. Гікія була дочкою правителя Херсонесу. Її видали заміж за сина Боспорського правителя з умовою, що подружжя буде жити у Херсонесі. Але чоловік Гікії задумав зраду. До нього почали таємно прибувати воїни з Боспору. Гікія дізналася, що змовники ховаються в підвалах її маєтку, і звеліла слугам спалити будівлю і пильнувати, щоби ніхто не залишився живим. За це містяни встановили на її честь статую на головній площі Херсонесу й заприсяглися поховати її в межах міста — шана, нечувана для античної жінки.
Джаніке-ханум
Донька золотоординського хана Тохтамиша, дружина засновника Ногайської Орди Едигея, покровителька майбутнього першого кримського хана Хаджи Ґерая. Похована в мавзолеї в Кирк-Орі. Про Джаніке складено багато легенд. За одними переказами, вона загинула ще в юності, захищаючи місто від Мамая, за іншими — закохалась у караїмського хлопця чи втекла з бідним татарським чабаном, була живцем замурована й воскресла тощо. За мотивами легенд складено кілька поем. У Кримському ханстві її мавзолею таємно поклонялися місцеві мусульмани, караїми та юдеї, вважали захисницею в жіночих справах.
Цариця Феодора Сугдейська
Персонажка кримських легенд, цариця, яка, згідно з переказами, правила містом Сугдея (сучасний Судак) у XIV столітті. За легендою, володіння Феодори охоплювали фортецю Алустон (Алушта) і межували з генуезькою колонією в Кафі, з якою у сугдейців були напружені стосунки. Багато знатних вельмож мріяли назвати красуню Феодору своєю дружиною, але молода цариця дала обітницю безшлюбності, щоб всі свої сили докласти до турботи про рідний край. Феодору зрадив її названий брат Іраклій, любов якого вона відкинула. Перейшовши на бік генуезців, Іраклій переконав їх атакувати слабшу Сугдею і допоміг захопити місто. Феодора з військом і жителями відступила в Алустон, а після його штурму і падіння сховалася у замку на горі Кастель. Пройшовши непоміченим у замок, Іраклій відкрив ворота ворогам, але був упізнаний і убитий Феодорою. Відбулася кровопролитна битва, в якій загинули геть усі сугдейці разом з царицею-воїном.
