Сьогодні день народження відзначає українська письменниця Оксана Забужко.
Вона є лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка, літературної премії Центральної та Східної Європи «Анґелус», «Книги року BBC» (2020) та багатьох міжнародних премій. Оксана Забужко у своїх творах звертається до тем української культури, національної ідентичності, історичної пам’яті та гендеру.
Ми зібрали 5 книжок української письменниці, які варто прочитати кожному.
«Музей покинутих секретів»
Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки найвидатнішим твором української літератури доби незалежності, а й одним з найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Це сучасний епос сучасної України: родинна сага про життя трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
«Польові дослідження з українського сексу»
У романі розповідається про складні стосунки української поетеси, що приїхала викладати у США, та амбітного скульптора.
Анотація до першого видання книжки: «Сексуальна одіссея художника й поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця XX століття, обертається правдивою середньовічною містерією, у якій героїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч із Дияволом».
«Планета Полин»
У цьому томі зібрані найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть. Вони присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні» — усі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання Оксаною Забужко історії, в яку вона вписує своїх героїв.
«Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій»
Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 року й відзначена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві інтелектуальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки — найгірше прочитаної й найдраматичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків. Це не лише фундаментальна історико-культурна праця та вишукана філологічна екзегетика. Це ще й книга-попередження про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату й забуття багатовікової лицарської культури.
«І знов я влізаю в танк...»
Це книжка для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут ідеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою, про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.
