Як зберегти щасливе дитинство: чотири правила для батьків і вчителів

Перевірені поради, які справді працюють

Що означає щастя для дитини? Як зробити її щасливою? Чи докладаємо ми, дорослі, належних зусиль, аби дитина відчувала себе такою?  Розбиралася СЕО мережі КМDШ ВСЕСВІТ Ліна Жигінас.

73% американських батьків вважають щастя найважливішою метою у вихованні дітей і в оцінюванні результатів навчання. У Канаді цей показник сягає 78%, а у Франції взагалі 86%. В Україні ж батьки доволі часто несвідомо взаємозамінюють своє уявлення про щасливе дитинство з тим, чого потребує дитина насправді.

Дослідження трьох міжнародних університетів, проведене у 2019 році, виявило пряму залежність задоволеністю життям у дорослому віці від емоційного добробуту в дитячі роки. Нещодавно ці питання були порушені на першій дискусійній панелі за участю всіх директорів шкіл і дитсадків мережі КМDШ Всесвіт. Під час бесіди освітян я окреслила чотири важливі тези, які, на мій погляд, повинні враховувати всі дорослі.

Просте й зрозуміле — слухати дитину

Для щастя дитині дуже важливо бути почутою. І не лише батьками, коли вона намагається поділитися своїми переживаннями чи досягненнями, а й вчителями. Лише модель партнерських відносин між педагогом і учнем дає результати в навчанні.

«Заходиш на урок, називаєш тему. І раптом хтось із дітей каже: “А ви знаєте, як ми сьогодні класно зранку з мамою покаталися на самокатах?” І ми вступаємо в діалог. Так, ці п’ять хвилин будуть не про навчання. А про те, що дитині важливо саме в цю секунду. Вона радіє, що її підтримали, що з нею спілкуються на рівних. І надалі вона буде лише відкриватися. А на наступний урок зробить вдвічі більше», — впевнена Наталія Наливкіна, директорка садочка і початкової школи Sense Паркові озера.

Гіперочікування пригнічує дітей

Сподівання тата, що син сьогодні заб’є гол. Сподівання мами, що він складе іспит на відмінно. Сподівання дідуся, що онук стане моряком, як він. Усі ці власні ярлики, які ми навішуємо на дітей,
роблять їх дратівливими. Вони відчувають дискомфорт і демонструють своє невдоволення. Завдання педагогів — помітити це і допомогти батькам зрозуміти, що вони надмірно тиснуть на дитину.

Щастя — це коли тобі дають бути собою

Найбільше я ціную в освітянах нашої мережі те, що вони намагаються зберегти індивідуальність кожної дитини. Пострадянська модель освіти, на жаль, не дає розкрити потенціал окремої особистості. Саме тому ми впроваджуємо сучасні гнучкі освітні методики, які не зв’язують руки ані вчителям, ані дітям.

«Наше суспільство дуже стигматизоване, з великою кількістю табу. Стандартизовані системи освіти — це точно не про дитину і не про відчуття. Для мене освітній простір щастя — коли тебе приймають таким, який ти є, і не міряють загальним мірилом», — вважає Михайло Альохін, директор КМDШ Осокорки.

Дитинство не можна відкласти

Наші вчителі проходять з дітьми етапи їх становлення й дорослішання. З вересня минулого року, коли наша мережа змогла повернутися до офлайн-навчання, педагоги були занепокоєні не лише тим, як надолужити матеріали, а й формуванням безпечного середовища, що було б запорукою щасливого дитинства.

«Ми не ставили надзавдань. Ми хотіли повернути дітей до їхнього нормального життя. Дитинство не можна відкласти. Ми перебуваємо поруч із дітьми на тих етапах, які ніколи не повторяться», — переконана Наталія Бортник, директорка школи КМDШ Голосіїв.

Нині всі ми пройшли шлях від страху й невизначеності до адаптації та прийняття реалій. Ми вже знаємо, чого очікувати і як реагувати на виклики. Тож здатні вгамувати власні емоції та перенаправити фокус на наших дітей. Відчути їх і почути. І найголовніше — допомогти вийти на ту стежку, про яку мріють саме вони.


Реклама

Популярні матеріали

Як упоратися зі страхом самотності, який з'явився під час війни...


Геноцид 1944 року та анексія Кримського ханства у XVIII столітті:...


Перше інтерв'ю автора Telegram-каналу «Николаевский Ванёк»


Читайте також
Популярні матеріали