«Я завжди прагнула допомагати, але протягом років робила це непублічно»,

Про медійність заради благодійної мети

Я завжди прагнула допомагати, але протягом років робила це непублічно. Зрештою почала активно розповідати про свою доброчинну діяльність і співпрацювати з благодійними фондами після отримання титулу «Міс Україна — Всесвіт» у 2020 році. Люди стали більше спостерігати за мною в соціальних мережах, і я розуміла, наскільки важливо бути прикладом для великої аудиторії. Того ж року медійності мені додала ще й участь у найпрестижнішому міжнародному конкурсі краси «Міс Всесвіт», що відбувся в Маямі. Я вирішила скористатися своєю популярністю для добрих справ.

Про ранок 24 лютого

Того ранку я була в Києві. Прокинулася о п’ятій годині від телефонного дзвінка і дізналася про те, що почалася повномасштабна війна. До останнього сподівалася, що це сон. Майже одразу відчула, що не маю права сидіти склавши руки, адже моя підтримка також могла знадобитися іншим. Звісно, спершу сфокусувалася на тому, аби допомогти своїм близьким, а вже від березня взялася відповідати на запити про допомогу від незнайомих людей. Акцент у цей період я робила на гуманітарній допомозі українським біженцям, а також фінансово підтримувала одразу декілька благодійних фондів. Завжди відчувала в собі сильне бажання бути корисною. У цей тяжкий період мої дії були очевидними та щирими.

Про напрям благодійної діяльності

Майже всі мої благодійні проєкти пов’язані з допомогою дітям. Для мене вкрай важлива регулярна співпраця з перевіреними українськими фондами. Одним з таких важливих проєктів був збір коштів під час фіналу конкурсу краси «Міс Монпельє» цього літа. Нам вдалося зібрати гроші для двох медичних закладів у Ніжині та Львові. Упродовж заходу благодійний фонд «Твоя опора» отримав внесок майже у пів мільйона гривень (10 997 євро). Ці кошти були витрачені на допомогу Ніжинському центру соціально-психологічної реабілітації дітей, а також Багатопрофільному навчально-реабілітаційному центру Святого Миколая.

Про реакцію світової спільноти

Нині я бачу, наскільки світ втомився від війни. На жаль, люди поволі звикають до подій в Україні, однак це несправедливо. Саме тому ми маємо й надалі боротися на інформаційному фронті, кричати про війну на весь світ. У цьому певною мірою я і вбачаю свою місію. Саме тому під час свого перебування у Франції я протягом двох тижнів вела кампанію з висвітлення подій у нашій країні: мала по два-три інтерв’ю на день і встигла побувати в ефірах чи не всіх найрейтинговіших шоу французьких телеканалів.

Про особистий спосіб триматися

Як зараз кажуть — тримаємося! Нині кожен українець має одну спільну мету на всіх. І я щоранку прокидаюсь із мрією про нашу Перемогу. Я не маю сумнівів, що цей день скоро настане. Особисто мені триматися допомагають ще й фізичні навантаження. Це так само важливо, як і турбота про ментальне здоров’я. А ще не опустити руки допомагає моя здатність мріяти. На щастя, я її не втратила. Маю в житті амбітні цілі, тож не планую їх полишати через війну.