Наталія Заболотна — культурна діячка, яка протягом понад десяти років очолювала ключові інституції країни, зокрема Мистецький Арсенал і Український дім. 2007 року вона заснувала журнал Art Ukraine, а у 2016-му — однойменну галерею сучасного мистецтва.
15 квітня в історичному центрі Києва, на Печерських пагорбах, відкривається новий простір Art Ukraine Gallery. Локація поєднає виставкову діяльність із культурною та освітньою програмою. Окрім виставок, у галереї планують проводити мистецькі студії для дітей і дорослих, майстер-класи, події з арттерапії для військових і поранених дітей, музичні вечори, лекторії та публічні зустрічі.
Вхід до галереї буде вільним. Водночас відвідувачі зможуть зробити добровільний донат — усі кошти спрямують на підтримку поранених дітей, їхню реабілітацію та адаптацію.
Першою експозицією стане «Мій Едем» українського скульптора Олександра Сухоліта. Проєкт відтворює атмосферу майстерні митця та його саду — простору, де скульптури продовжують жити після створення, взаємодіючи з природою й набуваючи нових сенсів.
Ми поговорили з Наталією Заболотною про нову локацію, вибір першої виставки та досвід розвитку галереї.
Чому саме виставка Олександра Сухоліта була обрана для «перезавантаження» галереї в серці столиці?
Я люблю дарувати естетику, красу й затишок, а наш проєкт «Мій Едем» саме такий. У ньому істинне мистецтво, глибоке й переконливе, є уособленням сакральної, цілющої енергії та потужної української мистецької школи, яка функціонує на цій землі протягом тисячоліть: сучасне істинне мистецтво є своєрідним концентратом нашого ДНК. Це мистецтво важко зімітувати. Штучність легко розпізнається й швидко руйнується. Це як діамант, який, навіть втоптаний у багнюку, не перестає бути діамантом. А пил, піднятий до небес, залишається лише пилом.
Так і творчість Олександра Сухоліта: це діамант українського мистецтва, незалежно від того, на яких полицях його твори зберігаються.
_(14).jpg)
Площа нової мистецької локації Art Ukraine Gallery становить 750 м². Наскільки масштаб культурного об`єкта був для вас важливим?
Для мене надзвичайно важливо бути натхненою простором, відчувати його й відтворювати по молекулах. Для мене не має значення розмір культурного обʼєкта: будь-яке приміщення у 1000, 10 000 чи 50 000 м² я можу перетворити на галерею чи музей. У просторах менших масштабів у мене — клаустрофобія. Масштаб простору спонукає до великих проєктів.
.jpg)
Ви очолювали найбільші інституції країни, а тепер розвиваєте власну галерею. Чи відчуваєте ви зараз більше свободи для реалізації сміливих ідей, таких як Перша бієнале свого часу?
Я шість років очолювала Мистецький Арсенал, а до того стільки ж років була директоркою Українського дому. Державні культурні інституції важко порівнювати із приватною, хоч і мистецькою, ініціативою. Хоча виключно особистість на чолі як ввірених їй загальнонаціональної ваги культурних об’єктів, так і власних приватних інституцій визначає траєкторію їх розвитку. Виключно від лідера залежить їх розквіт чи занепад, любов відвідувачів чи забуття.
Мистецький Арсенал для мене був неймовірним джерелом натхнення: з його колонадами, сакральним духом, історією. Саме він спонукав до великих міжнародних і загальнонаціональних подій. Незважаючи на мізерне державне фінансування й статус будівництва, ми його адаптували до виставкових потреб. І вже за три місяці після мого призначення, у 2010 році, започаткували й провели перший Книжковий Арсенал, який до сьогодні збирає тисячі шанувальників книги й слова.
Далі масштабували й втілили в новому просторі Art Kyiv Contemporary, Великий скульптурний салон, проєкти Independent, «Велике і Величне». Звісно, апофеозом стала Перша Київська бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012. 25 тис. м², уперше було відкрито й пристосовано другий поверх Арсеналу. На бієнале були представлені твори й велетенські інсталяції 100 знакових митців із 30 країн світу, серед імен — Ай Вейвей, Кусама, Луїз Буржуа. Це був найважчий проєкт мого життя.
Такі проєкти країни й столиці втілюють для підняття свого репутаційного статусу, а завдяки стимулюванню розвитку культурного туризму вони прораховують сателітний дохід, який насправді і є однією з пріоритетних цілей. Адже розвинений туризм означає заповнення готелів, люди відвідують ресторани, купують у бутиках, ходять в культурні заклади, залишаючи в бюджеті країни на порядок більше, ніж держава витратила на головну культурну подію.
А в нашому випадку Наташа Заболотна з напівживою будівлею Арсеналу намагалася розбурхати ниций державний маховик, який навіть не спроможний збагнути, що втрачає, а що набуває. Ой, це довга і болюча тема! Але я завжди переконана — була і є: сьогодні для нас арсенал культури настільки ж необхідний, як і арсенал зброї!
Що стосується мого нового мистецького простору, то це також є для мене життєдайним джерелом. Я майже рік шукала місце для моєї Art Ukraine Gallery, яке б надихало мене саму. І я його знайшла.
_(16).jpg)
