Маргарет Кволлі вже давно перестала бути просто «донькою Енді Макдавелл». Сьогодні вона — головне обличчя голлівудського касту, дівчина, яка не боїться бути дивною, дикою чи підступною. Після тріумфального боді-горору «Субстанція» Маргарет знову готується підкорювати серця у новому стильному чорнокомедійному трилері «Мисливець за спадком».
Фільм від режисера Джона Паттона Форда, який стартував в українському прокаті 12 березня, розповідає про Беккета Редфеллоу (Ґлен Павелл), якого зріклася його багата родина. Коли він дізнається, що насправді є законним спадкоємцем статків сімейства Редфеллоу, Беккет розпочинає нещадну гонитву, щоб повернути те, що вважає своїм по праву — незалежно від того, скількох родичів йому доведеться позбутися на цьому шляху. А Маргарет Кволлі у цій історії грає Джулію — дівчину, яка є давнім коханням Беккета і для якої гроші та влада — головний пріоритет.
Про нову героїню, фатальну жінку, яка точно знає, що статус і гроші варті того, щоб за них поборотися, а також чому для акторки корисно бути у кіно «поганою дівчинкою» читайте далі.
Головному герою фільму «Мисливець за спадком» треба не лише дати раду своїм фінансовим проблемами, але й розібратися у стосунках одразу з двома неймовірними жінками — його дівчиною Рут, яку грає Джессіка Генвік, і вашою героїнею Джулією. Розкажіть про цих персонажок. Чим вони відрізняються, а чим можливо схожі?
Джулія і Рут є цілковитими протилежностями за характером, але займають майже однакове місце в серці Беккета. Джулія — дівчина, яку він зустрів ще будучи хлопчиком. Вона не належить до його світу, вона дуже багата й розпещена привілеями. Ще дітьми вони закохуються одне в одного і зберігають цей зв`язок протягом усього фільму. Джулія — така собі фатальна жінка-бешкетниця, яка, по суті, в`є з Беккета мотузки.
Рут, натомість, настільки ж розумна, наскільки й чарівна. Беккет зустрічає її вже у зрілому віці, і між ними виникає справжня близькість. Вона, фактично, та сама «правильна» жінка. Вони мали б бути разом, бо між ними — справжнє кохання. Але… Що цікавить мене в цій історії — і що зацікавить глядачів — це вибір, який він має зробити між цими двома жінками. Одна з них — моя героїня — знає, чим він займається, і вміє майстерно маніпулювати ним. А інша любить його таким, яким він є (або, принаймні, яким вона його вважає) і взагалі не здогадується про його темні справи.
Джулія — це та, кого Беккет знає з раннього дитинства. У них завжди були такі стосунки, де Джулія над ним підсміювалася і зачіпала його, а Беккет виявляв ніжність. Вони обидва сильно вплинули одне на одного у юності. Потім вони довго не бачилися, але випадково зустрічаються вже дорослими. І знову Беккет справляє неабияке враження на Джулію, що врешті-решт змушує її поставити під сумнів деякі речі — тут і починається драма! Вони обидва дуже цінують гроші. Для Джулії все обертається навколо статусу та грошей — тобто влади.
Думаєте, така героїня сподобається глядачам?
Ой, не знаю, чи Джулія така вже близька звичайній людині, щоб сподобатися. Вона радше як «заборонене задоволення». Хоча насправді можна легко уявити себе на її місці, якщо задати собі питання на кшталт «Якби я була поганою, то як би це виглядало?».
А що вас загалом першою чергою привабило у цьому проєкті?
Першою чергою — самобутній голос режисера і сценариста Джона Паттона Форда. Сценарій Джона був блискучим! І, як бонус, він давав можливість досхочу повеселитися на знімальному майданчику: знущатися з акторів-чоловіків — моє найулюбленіше заняття. Ну ж бо, вони на це заслуговують!
Доволі провокативно! Хоча після минулорічного бодігорор-гіта «Субстанція», де ви зіграли «покращену» версію Демі Мур, вам, певно, не звикати?
Ох, так! Ті знімання були неймовірно інтенсивними.
У доброму чи поганому сенсі?
В обох. Коли я лише прочитала сценарій «Субстанції» Коралі Фаржа, то миттєво закохалася в нього — він читався як мультфільм: карикатурно і щиро водночас. Цей фільм — буквалізація жахів старіння та тиску необхідності бути вродливою.
Хіба вас це вже зачіпає?
А як же! Я взагалі почуваюся сексуальною і привабливою приблизно три дні на місяць — в овуляцію.
Важко в це повірити, дивлячись на ваших абсолютно чарівних і магнетичних героїнь на екрані!
Це і називається акторство. Акторство — це свого роду магія, а магія перестає бути чарівною, якщо намагатися її розтлумачити. Я люблю свою роботу — і вмію її робити. Люблю бути живою — і люблю те, наскільки живою я почуваюся, коли граю.
А як ви обираєте, кого саме грати? Певно у вас тепер величезна кількість пропозицій.
Пропозицій насправді вистачає. Зараз я прискіпливіше обираю ролі, ніж раніше, — і тому, що нарешті цього навчилася, і тому, що, думаю, вже заслужила на таке право.
У майбутньому я б хотіла і надалі грати ролі, які досліджують мою власну темряву. Знаєте, зараз я сприймаю знімання у фільмах як одну тривалу медитацію (Маргарет Кволлі практикує трансцендентальну медитацію двічі на день, — ред.). Раніше я використовувала роботу як привід, щоб «відключитися» від власного життя. А тепер я бачу, що бути присутньою у своєму житті тут і зараз — це і є найкраща терапія.
