Моменти, коли людям дарують котиків або песиків, викликають теплі почуття та захоплення. Ми всі чуємо, як приємно мати чотирилапого друга й не відчувати самотності, але мовчимо про синдром Puppy Blues. Він нагадує післяродову депресію в матусь, коли відповідальність за добробут пухнастика починає переважати радість від його присутності в житті новоспеченого петперента.
Згідно зі статистикою, більшість не витримує, і багато чотирилапих опиняються в притулках або на вулицях. Нині понад 600 мільйонів тварин у світі є безпритульними, а в Україні з 2022 року їхня кількість зросла на 60%.
Бренд харчування для тварин Club 4 Paws запустив проєкт відповідальної адопції Look 4 Paws, який допомагає свідомим опікунам знайти чотирилапого друга та водночас скорочує кількість тварин у притулках.
«Ми в Club 4 Paws віримо, що кожна тварина заслуговує на щасливий і безпечний будинок. Наша місія — не лише знайти батьків для хвостика, але й змінити суспільну думку, що тварина може бути подарунком. Ми хочемо, щоб люди усвідомлювали, що новий член в родині — це перш за все відповідальність», — зазначає представник Club 4 Paws.
Саме тому була запущена національна кампанія «На жодне свято тварина — не подарунок», щоб заохотити людей зважувати всі за та проти, перш ніж вибрати тварину.
Валерія та Марсель (1,5 року)
.jpg)
Знайомство
Я стала тимчасовим петперентом Марселя. Друзі поїхали за кордон і залишили цього красеня мені на перетримку. У перші дні появи Марселя було дуже весело: прогулянки на свіжому повітрі, нові емоції. Але все швидко змінилося.
Puppy Blues
На прогулянці Марсель часто зупинявся посеред дороги й не хотів іти далі. Доводилося нести його на руках. Він постійно бігав, і зупинити його було майже неможливо. Кожна ситуація була непередбачуваною, тому прогулянки з ним стали мукою, а не розвагою. Потрібно мити Марселя щодня у своїй ванні та майже щодня прибирати вдома шерсть. Від цього зʼявилося відчуття, що квартира тепер більш брудна й некомфортна для мене. Радість від песика немов рукою зняло. Хотілося, щоб його забрали.
Через прив’язаність Марселя до мене я вирішила терпіти всі ці незручності… Проконсультувалася з другом-кінологом, який дав поради щодо прогулянок. Спочатку вони не дуже допомагали, та згодом я побачила результат. Плюс я звикла до поведінки песика і вже розуміла, як скеровувати його енергію. До шерсті на підлозі, у ванній, слині на мені звикла, а відчуття постійного бруду в домі пройшло. Мені також допомогли розповіді моїх друзів, які проходили схожі етапи в житті з собакою.
.jpg)
Період безмежної любові
Я з впевненістю можу сказати, що полюбила Марселя. Нам класно живеться: ми багато гуляємо разом, ходимо на івенти, я беру його на роботу. Ми подолали всі складнощі та звикли одне до одного. Тепер, коли прийде час розставання з ним, замість бажаного полегшення я буду відчувати сум.
Анжеліка, Віталік та Роні (2 роки)
.jpg)
Знайомство
Це було імпульсивне рішення. Проте ми завжди були відкриті до того, аби забрати тварину з вулиці. Так у нас зʼявилася наша кішечка Нора, а трошки пізніше Роні.
Ми повернулися до Києва в березні 2022-го та зрозуміли, що маємо можливість і бажання допомагати й рятувати. Крім волонтерства та донатів, також наважилися на сміливіший крок — прихистити хвостика. Ми побачили пост в інстаграмі: Роні покинув хазяїн, і він із повідцем і нашийником, скрутившись калачиком, лежав обабіч дороги. Рішення було прийняте того самого дня, і ми пішли за собакою у притулок.
Puppy Blues
Одразу з притулку попрямували додому, схвильовані, підбираючи йому імʼя. Завели песика та сіли всі втрьох на нього дивитися (я, чоловік і кішка). Він поводився так, наче завжди жив з нами, чого не скажеш про нас. Пізніше прийшло розуміння та жах. В голову полізли думки: «А що як ми не впораємось, а що як ми його підведемо?» Були думки дзвонити в притулок і домовлятися про тестовий період. Якось це пережили, але було багато складнощів попереду. З часом ми зрозуміли, скільки проблем є у Роні, повʼязаних зі стресом. У нього дуже перезбуджується нервова система, а також він згризає все, що бачить, коли залишається сам удома. Ми ще й досі вчимося з цим працювати.
Період безмежної любові
З усіма його недоліками, проблемами, хворобами й тоннами шерсті по всій квартирі ми прийняли та полюбили його з першого ж дня, хоча тоді ще про це не знали.
Оксана та Тобіас (3 роки)
Знайомство
Трішки спонтанне, трішки обдумане рішення. Довгий час були думки, знала, що хочу собаку, але не могла вибрати породу. І ближче до мого дня народження діти почали підшукувати та несподівано знайшли оголошення на OLX про цуценя 5 місяців дуже незвичайної породи — іспанська водяна. Після спільних обговорень рішення було прийнято.
Puppy Blues
Собака виявився «маленькою дитиною», боявся всього навколо, навіть ходити по вулиці, усюди носили його на руках, бо мешкав раніше в сільській місцевості. Врятував приватний сектор, який допоміг собаці швидше звикнути до міста. Думала, що, як з’явиться собака, будемо багато гуляти містом, але, як виявилось, він потребує іншого — гратися мʼячиками, фрісбі та купатися у фонтані. І все це в одному парку, звичайні прогулянки вулицями не підходять моїй собаці. Соціалізація проходила довго, бо він довгий час боявся голосних звуків і незнайомих людей. Але зараз Тобіас — місцева зірка, яку знає більша частина нашого міста.
.jpg)
Період безмежної любові
Коли почалася війна, чоловік пішов на фронт, а діти тепер мешкають за кордоном, тому собака стала розрадою для мене. Тобіас ніколи не дає мені бути самотньою, супроводжує всюди: і вдома, і на вулиці. Але найбільший плюс — це нове коло знайомств і друзів, які з’явилися в мене під час прогулянок з собакою. Зараз багато хто з них — мої близькі друзі. Порада, яку я можу дати, — не треба мати великих сподівань, перш ніж брати в дім тварину. І найважливіше — треба любити її, бо ви стаєте для неї цілим світом.
Таня та Джекі (8 років)
.jpg)
Знайомство
В той час я ще була неповнолітньою та, як і більшість, мріяла про песика. З часом моя взяла і я таки почула від мами: «Біжи вибирай, але щоб був маленьким та ходив на пелюшку». Знайшла я його в той самий вечір і поїхала забирати. Це були жахливі умови. Песик був наляканий і відразу ліг на моє взуття. Я зрозуміла, що треба швидко його везти в затишний дім.
Puppy Blues
Труднощі виникли з ходінням до туалету. Усе, що лежало на підлозі, Джекі сприймав як пелюшку, тому довелося звикати до життя без килимів. Також я не очікувала, що носик буде потребувати так багато моєї уваги та турботи, тому й досі завжди біжу швидше додому, щоб йому не було самотньо. Про удар по гаманцю варто казати? Бо він їсть більше та краще, ніж я.
Але найстрашніше сталося через декілька років: у хвостика виявили генетичну хворобу, через яку в нього стаються недовгі приступи паралічу. Завдяки нашому ветеринару вдалося стабілізувати стан, зараз песик щодня вживає ліки, але загалом почувається добре. Цей період був дуже важким і тривожним для мене, бо здавалося, що я не витримаю.
Період безмежної любові
Зараз Джекі — це моя родина, мені вже важко уявити життя без нього. Але майбутнім петперентам варто враховувати, що тваринка — це живе створіння, яке хворіє, хоче багато уваги та потребує багато фінансів. Тому потрібно відразу подбати про ці фактори та бути відкритими до змін у житті, які точно стануться.
Аліна та Ріккі (5 років)
Знайомство
Я з дитинства мріяла про собаку, і от п’ять років тому в новорічні свята вирішила цю свою мрію здійснити. Волонтери знайшли цілу коробку щастя — цуценят і котенят, викинутих разом. Це було скоріше спонтанне й необдумане рішення, але носик заслуговував на теплий дім. Моя колега на той момент мала собачку, яку вона періодично брала в офіс, і собачка була суперспокійна і лагідна. З боку здавалося, що мати песика — це не так-то і складно. Але виявилося, що тваринки, як і люди, бувають дуже різними. І не знаєш, яка саме дістанеться тобі.
Puppy Blues
Перший час (і досить довго) було дуже складно зрозуміти, що, власне, тепер робити та як взаємодіяти з новим членом родини. Звичайно, цуценя нищило все у квартирі, тому, поки я не відучила його від цього, довелося перелаштувати все у побуті. Мій пес дуже енергійний і при цьому лякливий — не найкраще поєднання. Перший час він взагалі не слухався, я не розуміла деяких проявів його поведінки, і це дуже виснажувало. Я не раз думала, що це мені не під силу й, можливо, треба віддати песика тому, хто впорається з ним краще. І на жаль, навіть звернення до кінолога не гарантує, що поведінка улюбленця буде скоригована. Бо підхід кінолога може просто не підійти вам, або кінолог виявиться не дуже компетентним. І я зрозуміла це не одразу, тому робила помилки у вихованні Ріккі.
Період безмежної любові
Навіть при тому, що мій пес далекий від ідеального, зараз я взагалі не можу уявити, як можна жити без собаки. Ти багато чого вчишся, коли вибудовуєш свою взаємодію з улюбленцем (і що складніший характер тваринки, то більшого можна навчитися). Наявність собаки дуже дисциплінує. І звичайно, це дуже весело.
Коли хтось із друзів і знайомих каже, що подумує взяти собаку, я раджу не приймати це рішення поспіхом і прочитати певну літературу, щоб бути готовим до всіляких труднощів.
Якщо у вас немає часу приділяти тварині належну увагу — залиште ідею завести домашнього улюбленця.
Дізнатися більше про проєкт відповідальної адопції Look 4 Paws можна за посиланням.
