колаж: Юля Портарескул
ELLE Ваш репозиторій стартував у перші дні війни, і ви одразу почали висвітлювати ключові факти російського вторгнення, думки українських і світових лідерів, погляди на українську культуру та історію, проголошувати актуальні заклики до дії з посиланням лише на перевірені джерела інформації. Як вам вдалося за такий короткий термін зібратися й здійснити запуск?
Інга Вишневська Ще до 24 лютого у нас виникали ідеї створити репозиторій правди — публікувати англомовний контент із правдивою інформацією про Україну (не про війну). Та в перший день повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що у задумці формат актуальний, але потрібно розширювати вектор. Ми вийшли на дзвінок зранку 24 лютого та почали створювати проєкт, а вже 3 березня запустилися в тому вигляді, який ви бачите зараз. WeAreUkraine.info був заснований спільнотою професійних комунікаційників групи компаній One Philosophy за підтримки IT-компанії Empat та волонтерів. І ми дуже цінуємо, що стільки талановитих комунікаційників, журналістів, дизайнерів одразу долучилися до справи, де б вони в перші дні війни не перебували, і сформували справжнью команду. Ми не збиралися ставати медіа чи інформаційним ресурсом — із графіком роботи сім днів на тиждень, новинною стрічкою та чергуваннями в традиційному форматі. Але обставини все змінили, і наші плани також.
І хоча ми публікуємо новини сім днів на тиждень з посиланням на офіційні джерела та матеріали, все ж намагаємося дотримуватися нашої початкової місії — більше пояснювати певні факти та явища, в яких йдеться про історію, культуру, постаті та ідентичність України.
Скажімо, наш експлейнер про те, що росіяни з українцями не брати, побив феноменальні рекорди у соцмережах. Ми бачимо, що наші спецматеріали — як-от історія слогана «Слава Україні!», текст про прапор, цитатники історичних публікацій — потрібні не тільки іноземцям, але й самим українцям. На ресурсі за цей час також вийшла низка кампаній: роз’яснень про компанії, які досі працюють у Росії та фактично фінансують війну, чому війну потрібно називати війною, чому Росія та Україна не помиряться, заклики до захисту дітей тощо.
У нас є окремий розділ: від початку війни ми почали збирати перші шпальти світових видань зі згадкою про Україну. На сайті вже зібрано та опубліковано понад 4155 обкладинок 157 світових медіа із 42 країн 22 мовами світу.
ELLE Чи досліджували ви свою аудиторію: хто й звідки найбільше вас читає?
І. В. Сьогодні наші основні читачі — зі США, Великої Британії, Канади Німеччини, Франції, Нідерландів, Польщі та інших країн. Загалом аудиторія, яка заходить на сайт, з 77 країн світу. У перші дні ми бачили поодинокі входи на сайт із РФ. Читає також і Україна. Окрім сайту в нас активно працюють мережі: Instagram, LinkedIn, Reddit. Охоплення матеріалів через мережі становить уже понад 2 млн користувачів. Цікаво, що в LinkedIn за нами активно стежать представники фінансового та IT-секторів. Це важливо, тому що ми там іноді просуваємо інший контент (наприклад, пов’язаний із санкціями проти РФ). Також останніми тижнями ми потужно представлені в соцмережі Reddit — деякі матеріали набирають охоплення більше 100 000). Найбільше там англомовної аудиторії, зокрема американців. Там люблять читати великі матеріали, переважно на військові теми. Ми вже помітили: читачі Instagram, зазвичай, залишаються лише в Instagram, а аудиторія Reddit отримує «затравку» і йде на сайт.
ELLE На яку інформацію сьогодні є найбільший попит серед ваших читачів?
І. В. Є великий попит на матеріали про історію та культуру, багато текстів на тему сучасної України. Паралельно хочемо й надалі розповідати про визначних українців, дипломатів, військових, представників інформаційного фронту, аби про них дізналося якомога більше людей. Перший такий матеріал ми присвятили Сергію Кислиці (постпред України при ООН. — Прим. ELLE). Ми його взяли як один із найпотужніших голосів України у світі, а виявилося, що він справжній краш сучасних європейців, для нас це теж було відкриттям. Матеріал про Валерія Залужного злетів у багатьох пабліках також.
ELLE Чи не планували ви йти глибше в журналістику: робити власні інтерв’ю та аналітичні дослідження?
І. В. Більшість людей нашої команди — це представники сфери комунікацій, деякі з них, звичайно, мають неабиякий журналістський бекграунд. Ми створюємо власні матеріали, але частіше у форматі роз`яснень на ту чи іншу тему. Нещодавно опублікували власний репортаж про життя у Бахмуті, оскільки наша колега перебувала на місці подій. Утім, на такі формати потрібен додатковий ресурс і час.
Крім новин та експлейнерів ми намагаємося готувати фрагменти цікавих матеріалів інших українських медіа. Зокрема, переклали матеріал Ярослава Грицака з УП, виокремили найсильніші цитати інтерв’ю Тімоті Снайдера з безпекової конференції, зібрали реакцію українських і світових видань у відповідь на страшну статтю Генрі Кіссінджера про те, що Україна повинна здатися.
Нас цікавить формат історій людей. Тому що все інше, щиро кажучи, роблять якісно наші англомовні видання та іноземні журналісти. Часто їм бракує просвітницького аспекту, бо вони сфокусовані на новинах. Для нас же саме просвітництво є ключовою метою.
Ми хвилювалися, що до новин спадатиме інтерес. Минуло чотири місяці, і я готова спростувати цей міф: люди, яких ми вже «підсадили» на певний контент, хочуть і надалі бути поінформованими та розуміти, що відбувається.
На наш сайт сьогодні заходять читачі із 77-ми країн. Ми усвідомлюємо: якщо потрапляти в інтереси цих людей, користь від інформації буде дедалі більшою. Я також думаю, що зовсім скоро читачі поділятимуться на два типи: ті, кому цілком достатньо короткого конспекту, навіть однієї фрази, і ті, хто прагнуть зануритися в суть проблеми та почитати аналітичний матеріал. І тому ми підлаштовуємо під це наші публікації.
ELLE З огляду на збільшення кількості підписників у ваших соцмережах інтерес читачів до вашої платформи не спадає. А як щодо української теми в глобальному контексті?
І. В. Цілком очікувано, що інтерес до України у світовому інформаційному просторі падає, але інтерес до окремих проєктів та інформаційних ресурсів — ні. Наприклад, наша статистика в плані зацікавленості людей ніяк не змінилася. Дійсно, сьогодні Україна не з`являється на світових обкладинках так часто, як, наприклад, з’являлася у квітні. Публікації про Україну часто можуть вже не бути першими в міжнародних ЗМІ. Тому нам важливо думати про теми, які дозволять тримати фокус. Отже, ми йдемо або в люди, або в історію, або в пояснення. Також у нас почали виходити матеріали-заклики про бойкотування компаній, що досі ведуть бізнес на території Росії, і це окремий фокус, з яким і надалі працюватиме фахова команда.
Акції та офлайн-протести вкрай важливі, але тільки ними стає все складніше підтримувати увагу до України. Тому варто шукати нові, більш креативні способи підняття інтересу до українського питання. Це обоговорюється сьогодні у багатьох колах.
ELLE Чи достатньо українці сьогодні відстоюють інформаційний фронт?
І. В. Я думаю, що з тими ресурсами, які ми мали, і з огляду на те, скільки в Європі донедавна було російських телеканалів і пропаганди, інформаційну війну проти РФ ми вже виграємо, як би гучно це не звучало. Важливо розуміти, виграємо не тільки завдяки державним зусиллям, посадовим особам, комунікаційникам і журналістам. Виграємо в першу чергу завдяки тисячам ініціатив, українцям і небайдужим людям, які розгорнули в європейських містах штаби, виходили на площі, давали інтерв’ю, взаємодіяли у своїх мережах, піднімали міжнародні мережі компаній, в яких працюють, та сприяли тому, щоби кожного дня на світових шпальтах з’являвся український прапор або фраза Stand with Ukraine. Завважте, це не були гроші, що вкладалися державою впродовж багатьох років у інформаційну пропаганду, як це робила Росія. Це ініціативи людей, які по-справжньому борються за свою країну, де б вони не були, і стають разом міцним інформаційним фронтом.
Це виграна фаза інформаційної війни, коли країну підтримують безапеляційно. Проте цю перемогу треба утримати та закріпити на сторіччя.
Адже РФ не припиняє свою інформаційну війну. Тому ми маємо тримати фокус та продовжувати звучати голосно й переконливо.
