Інтерв'ю про рятування тварин під час війни, дитячий проєкт UAnimals та заборону феєрверків

Українська нація має молоде обличчя та героїчне минуле за плечима. Сильні, незламні, вмотивовані, безстрашні та талановиті молоді українці змінюють історію сучасної України. У нашій рубриці «Сучасний портрет нації» розповідаємо про тих молодих людей, які покращують життя країни сьогодні та вказують правильний напрям руху до майбутнього.

Ольга Чевганюк — операційний директор та співзасновниця громадської організації, гуманістичного руху UAnimals, що бореться за порятунок тварин під час війни в Україні.

З 2016 року UAnimals пропагує гуманне ставлення до тварин, їх захист від експлуатації та знущань. За останні роки організації вдалося заборонити цирки з тваринами у двох десятках міст, домовитися про відмову від натурального хутра кількома десятками дизайнерів, а також добитися прийняття кількох важливих зоозахисних законів.

Після 24 лютого основні зусилля UAnimals зосереджені на порятунку тварин від війни. Члени організації фінансово допомагають притулкам, забезпечують тварин кормом і намагаються евакуювати їх в інші країни або в безпечніші місця в Україні. З моменту початку війни команда зросла в кілька разів та в ній з’явилося багато нових підрозділів. Наразі Ольга перебуває в Україні та проводить активну діяльність в інших країнах, комунікуючи з волонтерами по всьому світу, представляючи нашу країну на різних подіях та ведучи різноманітні проєкти разом з міжнародними фондами.

Beauty-редакторка сайту ELLE.UA Олена Бабіцька поспілкувалася з Ольгою про складнощі у рятуванні тварин під час війни, новий дитячий проєкт UAnimals та законопроєкт про заборону феєрверків.

Про професійну діяльність

Як змінилася діяльність волонтерів з UAnimals з 24 лютого?

Ми почали дуже багато комунікувати з підписниками, в перші тижні отримували тисячі повідомлень. Так у нас з’явився кол-центр. Зараз також продовжуємо постійно обробляти заявки: про корми для притулків та просто людей, які рятують тварин на вулицях, вивезення котів, коней, левів на безпечні території, в тому числі за кордон.

З якими труднощами ви стикаєтеся в роботі щодня?

Усе, що можна вирішити, — дрібниці. Ось коли просять вивезти тварин або доставити корм, а ти не можеш, бо територія окупована, — ось це страшно. Усі інші труднощі — частина рутини.

Як саме волонтери організації допомагають тваринам під час війни?

Ми щодня забезпечуємо кормом притулки, розвозимо гуманітарну допомогу, вивозимо тварин, лікуємо. Волонтери у нас дуже різні: є ті, хто допомагає тим, що вміє робити професійно, наприклад юристи, дизайнери, копірайтери. Є волонтери, які організовують виставки та мітинги за кордоном. Є ті, хто готовий сісти в машину та їхати забирати постраждалого собаку чи кота. Завдяки всім та кожному і працює все гармонійно.

Що допомагає справлятися з болем, який ви відчуваєте, побачивши тварин, що страждають?

Розуміння свого завдання. А завдання — вирішити проблему жорстокого поводження з тваринами на глобальному рівні. Тому в нас днями запускається і дитячий проєкт, і на рівні необхідних законів ми працюємо, і постійно розширюємо аудиторію, щоб якомога більше людей дізнавалися про страждання тварин та знали, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Як ви підтримуєте та поповнюєте внутрішні ресурси у воєнний період?

Даю собі змогу спати та кохатися. Без цього організм не працює. Дуже раджу!

Про Україну

Розкажіть про найяскравіший спогад з дитинства в Україні.

Поїздки в село до бабусь на Вінниччину, а саме прогулянки в лісах, пікніки біля річки, брудні руки від черешень, які ти зриваєш просто з дерева, і подібна сільська романтика. Я дитиною любила збирати сміття після пікніків, до речі. Мабуть, уже тоді знала, що все живе треба берегти.

Українців називають нацією сміливих. Ви вважаєте себе сміливою людиною? Чому?

Без сміливості, мабуть, не можна активно займатися громадською діяльністю.

Хто з відомих українців вас надихає? Чому?

Наша перша леді тим, як гідно несе свою ношу. Але найбільше надихають не відомі люди, а наші військові, які з нуля рятують не тільки людей, а й тварин.

Як змінилися ваші пріоритети та бажання після повномасштабного вторгнення РФ?

Перші місяці майже не спілкувалася з донькою. Із часом зрозуміла, що це неправильно, і зараз особисте та робоче вже в балансі.

Як ви підбадьорюєте себе у складні моменти?

Нагадую собі, що все минає. Що за спадом енергії прийде її зростання. Я жива людина, тому маю право колись сумувати на повну та не знаходити собі місця, а колись за день робити те, що місяць не могла зробити. Усе приймаю і йду далі.

Які у вас мрії та плани?

Очікую перемоги. Мрію, щоб люди, які пішли на фронт, повернулися до нормального життя. Плани — робити все залежне від мене для того, щоб Україна ставала гуманнішою. Зараз ми рятуємо тварин від війни, далі — відбудуємо зруйновані притулки та будемо працювати над відповідними законами для захисту тварин.

Що для вас означає Україна та бути українкою?

Україна — це дім, обраний мною свідомо, а не тільки за місцем народження. Бути українкою — добре робити те, чим займаюся, щоб тут ставало краще.

Якби ви могли приймати закони, який закон ви б ухвалили чи скасували в Україні?

Ми в UAnimals разом з міжфракційним об’єднанням «Гуманна країна» зараз просуваємо законопроєкт про заборону феєрверків. До повномасштабного вторгнення було важко пояснювати людям, в чому проблема. Сьогодні як мінімум різкі звуки жахають усіх, тому розтлумачувати вже не треба. Далі мрію заборонити дельфінарії, цирки з тваринами, розведення диких тварин у неволі.