Модне досьє: велике інтервʼю з засновниками бренду POELLE

Всього за рік POELLE перетворився з локального бренду шкіряних виробів на помітного гравця українського та європейського fashion-ринку. В ексклюзивному інтервʼю ELLE засновники POELLE Павло Попко та Петро Лишак розповідають про свій шлях у моді та важливі трансформації, які зараз переживає їхній бізнес.

Павло Попко

Петро Лишак

Бренд POELLE було створено в 2021 році, але в поле зору fashion-спільноти він потрапив лише минулого року. В інтервʼю Forbes ви казали, що до цього бренд був збитковим. Що змінилось в POELLE рік тому і що стало причиною цих змін?

Петро: POELLE задумувався як чоловічий бренд, ми заявили про себе саме завдяки аксесуарам для чоловіків, це дало нам досвід організації виробництва та першу пізнаваність. Але масштабувати бренд не виходило. Рік тому ми були близькі до того, щоб закрити POELLE. Саме це підштовхнуло нас до ризикованого (так тоді нам здавалось) експерименту — створити колекцію аксесуарів для жінок. Павло розробив вишукані моделі сумок. Також ми звернулись за допомогою до одного з найкращих PR-спеціалістів на українському ринку — Романа Тимофєєва. А зйомку кампейна колекції замовили в топового fashion-фотографа Дениса Манохи. Всі ці три рішення були правильними і, певною мірою, доленосними.

Денис зробив нам дуже модну фотосесію у французькому стилі, Роман забезпечив публікації в глянці та співпраці з правильними інфлюенсерами. Як тільки ми почали публікувати контент з цією колекцією — посипались десятки замовлень. Наша ризикована ставка зіграла!

Тобто ви змогли зробити бізнес прибутковим під час повномасштабного вторгнення. Які інструменти маркетингу, PR, організації внутрішніх процесів ви використовували?

Петро: Ми підійшли до перезапуску комплексно: активно використовували рекламу в Google і Meta, багато уваги приділяли Instagram і TikTok, створювали атмосферний контент і вели соціальні мережі так, щоб вони виглядали не як вітрина, а як простір для натхнення. Також в нас є акаунти в YouTube та Pinterest.

Велике значення мала робота з PR: публікації в авторитетних медіа, сильні зйомки, цікаві моделі — усе це зробило нас впізнаваними.

Важливим фактором для зростання також стали інфлюенсери та стилісти, яких ми обирали дуже точково. Аліна Френдій, Настя Бурлака, Тіна Сізонова, Марина Мартинів, Женя і Таня Постернак — це дівчата, які підтримали нас на самому початку. Для нас важлива не тільки і не стільки кількість підписників — як спільне відчуття красивого. POELLE — бренд про мистецтво і мінімалізм. Тому на співпрацю погоджуємо лише інфлюенсерів зі схожим світобаченням.

Сьогодні маємо не просто клієнтів, а справжніх амбасадорів і фанатів бренду. Для нас це головне: краще мати менше покупців, але щоб кожен із них поділяв наші цінності та закохувався в POELLE.

Можливо, були якісь помилки, які ви змогли виправити і тепер можете поділитись цим досвідом з іншими підприємцями?

Петро: Звісно. Найбільшою нашою помилкою стала недооцінка сезонності. Бізнес у моді нагадує серфінг: якщо йти проти хвилі, вона тебе зіб’є. Треба вчасно відчути момент і використати його. Великі продажі були на початку осені, потім спад. Потім справжній ажіотаж стався напередодні зимових свят. Потім знов затишшя до весни. Нам треба було пройти весь цикл, щоб на практиці побачити сезонні піки. Тепер ми точно знаємо, в які місяці варто збільшувати сток, а в які доведеться більше працювати з рекламою та PR для утримання продажів на рівні плану.

І ще одне: ми надто довго покладалися лише на платну рекламу, а PR відкладали «на потім». Тепер я точно знаю, що PR — це не розкіш, а інвестиція, яка створює легенду бренду, його додану вартість. Модні інфлюенсери легше погоджуються на співпрацю, коли до них звертається бренд, про який пишуть в ELLE. Ритейл зацікавлений продавати бренди, які носять інфлюенсери. І так далі.

Два власники в одного бренда — це і можливості, і виклики. Хто за що відповідає в POELLE, як ви розподіляли ці ролі і чи виникають в вас суперечки?

Петро: Я вважаю, що це наша суперсила. Один власник завжди ризикує опинитися заручником власних упереджень і не має можливості побачити ситуацію під іншим кутом зору. Ми з Павлом дуже різні за навичками, але нас об’єднують спільні цінності. Удвох ми балансуємо одне одного: Павло відповідає за креатив і комунікацію, образ бренду, я — за бізнес, менеджмент і розвиток. Так, суперечки бувають, але це лише про те, куди спрямувати ресурси: у виробництво чи у нову зйомку, у бізнес-ідею чи продукт. Саме ця динаміка робить бренд сильнішим. До речі, у Кремнієвій долині інвестори найчастіше вкладаються саме у стартапи з двома власниками. Ідеальна формула, кажуть вони. І я з цим абсолютно згоден.

Петро, ви працювали в IT, але перейшли у fashion. Зазвичай все відбувається навпаки. Чому ви вирішили змінити свою діяльність і чому обрали саме моду?

Петро: Це сталося майже інтуїтивно. Я дружив із Павлом і часто ловив себе на тому, що мені подобається дивитися, як він створює модні аксесуари. Я завжди любив красиво одягатися, але ніколи не думав, що стану частиною модного бізнесу. Коли ми стали партнерами, я відчув, що ми можемо побудувати щось значно більше, ніж просто локальний бренд. Ми задали собі амбітний міжнародний вектор і почали творити нову історію. Тепер я отримую задоволення від того, як наші сумки наповнюють вулиці. Йдеш містом, бачиш жінку з POELLE — і це щастя. Ми почали з аксесуарів, але я точно знаю: попереду — взуття, одяг, декор.

Як ваш досвід в IT допомагає розвиватися POELLE?

Петро: Я відповідаю за системність бренду і фактично виконую роль IT-директора. У нас працюють ERP- і CRM-системи, облік автоматизований, бізнес процеси вибудовані чітко. Мій досвід роботи з іноземними замовниками теж став у нагоді: в мене чудова англійська, я добре знаю, як вести переговори з представниками великого бізнесу. У минулому я допомагав завозити в Україну валюту через ІТ-сектор. Тепер ми експортуємо не код, а український дизайн, продукт з доданою вартістю. І це відчувається зовсім по-іншому.

Павло, ви отримали освіту ювеліра в одному з найращих художніх вишів України — Львівській академії мистецтв. Чому після цього вирішили створити бренд шкіряних аксесуарів, а не ювелірних прикрас?

Павло: Моя історія зі шкірою почалася ще задовго до Академії мистецтв. У шкільні роки я вже заробляв перші гроші на шкіряних аксесуарах, але тоді мені здавалося, що майбутнє все ж пов’язане з металом. Тим паче, у Львівській академії мистецтв взагалі не було напрямку, що стосувався б шкіри чи галантереї. Були факультети ткацтва й інші ремесла, але вони видавалися мені надто «жіночими». Метал натомість виглядав маскулінно. Там була зовсім інша естетика: ковальство, брутальність, чоловіча компанія, атмосфера сили. Я навіть працював у кузні, де ми робили обладунки й мечі для лицарських боїв. Це було надзвичайно захопливо — справжні вікінги, серед яких я набирався досвіду і натхнення. Власне, саме тому я вступив на художню обробку металу до Львівської академії мистецтв.

Тобто це не була суто ювелірна справа?

Павло: Перші півтора курсу ти здобуваєш радше мистецьку освіту: живопис, рисунок, композиція, скульптура. З металом працюєш у всіх його проявах — і в ювелірці, і в кузні. Лише з третього курсу обираєш вузький напрям: ювелірна справа чи ковальство. І мене більше приваблювало ковальство — воно було по-справжньому чоловічим, відвертим.

Навчання в академії дало мені не лише техніку чи розуміння матеріалу. Воно сформувало зовсім інше відчуття мистецтва. Я зрозумів, що справжня цінність — це не інструменти і навіть не матеріал, а сам принцип творення. Як мислити, як відчувати форму, як через предмет передавати емоцію. Саме це стало для мене основою, на якій згодом виріс POELLE.

Шкіряні аксесуари були моїм хобі. Я не підозрював, що вони стануть справою життя. Але зараз бачу: саме в них я можу передати естетику, яка народилася з усіх тих досвідів.

Розкажіть, як відбувається робота над колекцією? З чого починається ідея? З конкретної форми? Чи теми колекції? Наскільки світові тренди впливають на те, що створюєте ви в своєму бренді?

Павло: Усе починається з ідеї, з відчуття, яке хочеться передати. Звісно, ми працюємо за fashion -календарем: є сезони, є певна логіка появи нових колекцій. Але справжній старт завжди у натхненні — це може бути спогад, емоція чи навіть випадковий образ із подорожі.

Ми збираємо мудборд: фотографії, картини, фактури, настрої. Далі я перекладаю все це у форму — ескізи, силуети, лінії. Так і народжується колекція.

Так було і з колекцією Dolce Far Niente. Ми хотіли створити резорт-лінію, яка передає легкість літа — момент, коли ти відпочиваєш і дозволяєш собі просто «нічого не робити». Одним із символів стала сумка «Riposo». Її силует народився зі спогаду дитинства: ми з мамою були на морі в Очакові, вона лежала на пляжі у великому капелюсі. Вітер розгойдував його поля, і вони утворювали хвилю. Цей образ врізався в пам’ять і через роки ожив у формі сумки.

Тренди ми, звичайно, відслідковуємо. Але для мене важливо не копіювати, а йти в ногу з часом, вловлювати ті самі хвилі, що й інші дизайнери у світі. Часто буває диво синхронності: ти ще ні з ким не ділився ідеєю, а раптом бачиш, як інший бренд випускає щось схоже. Це означає, що ідеї дійсно літають в повітрі. А тому ще один важливий урок: класні задумки, концепти зйомок, дизайни сумок чи PR-стратегії не можна відкладати «на потім» — їх треба втілювати в життя одразу.

POELLE будує свою філософію навколо мистецтва. Як виникла ця ідея і який ваш улюблений напрямок в мистецтві?

Павло: Це сталося природно. Я навчався у мистецькому виші, спілкувався з викладачами, які вчили мене дивитися на мистецтво не лише очима, а й серцем. Один із них сказав мені фразу, яку я пам’ятаю досі: «Якщо ти дивишся на картину і вона викликає в тобі емоцію — це справжнє мистецтво».

Я переконаний: аксесуари теж мають викликати емоції. Вони можуть нагадати про літо, про дитинство, про кохання чи свободу. Тому мистецтво для мене — це не фон, а серце бренду. Ми навіть сформулювали для себе кредо: «Належати собі. Надихати інших» (Belong to yourself, inspire others).

Щодо моїх особистих уподобань, мене надихають й імпресіоніст Моне, й авангардист Малевич, і сучасні вуличні художники на кшталт Бенксі. У кожному є своя енергія. Саме так я хочу, щоб працювали і наші аксесуари: вони мають бути не лише річчю, а й емоційним досвідом.

Чи є в вас улюблені моделі сумок, які, на ваш погляд, недооцінені клієнтками?

Павло: Так. Наприклад, модель Bell з колекції Stilleven. Для мене це іконічна сумка, справжня скульптура у шкірі. Вона ще не стала бестселером, але я впевнений, що її час попереду. В мене є друзі у Нью-Йорку, які носять її щодня — і кожного разу хтось на вулиці зупиняє їх і питає: «Що це за бренд?». Це означає, що в сумки є потенціал стати культовою.

Ви прибрали чоловічу лінійку аксесуарів, але зараз часто можна побачити модних хлопців з вашим знаковим шопером. Чи плануєте ви перезапуск чоловічого напрямку?

Павло: Наша чоловіча колекція була радше пробою пера. Там ще не було достатньо моєї дизайнерської роботи. І, чесно кажучи, це було не зовсім правильне місце й час.

Я вірю, що в майбутньому ми повернемося до чоловічої теми. Можливо, спочатку в унісекс-форматі, з сучасною стилістикою. Я пів року провів у Нью-Йорку, багато спостерігав за чоловічою модою і зрозумів, що в цьому напрямку є великий простір для розвитку.

Тому так, чоловіча лінійка обов’язково з’явиться. Це питання не «чи», а «коли». Я бачу в цьому великий потенціал.

Сьогодні сумки POELLE можна побачити в Instagram не тільки українських модниць, але й європейських та американських. Ви плануєте вихід на світові ринки?

Петро: Так, ми вже вийшли на ринок США та Європи. Почали з Польщі, поступово будемо розширювати присутність в інших країнах. Наступні кроки — Азія: Китай, Корея, Японія, Сінгапур, Гонконг. Це довгий шлях, але ми вже бачимо результат: наші сумки носять європейські й американські модниці, ми з’являємося в міжнародних медіа. Наприклад, нещодавно ми з нашою Costa Bag потрапили в матеріал польського ELLE. І це лише початок. Ми активно інвестуємо в інфлюенс-маркетинг і PR. США — пріоритет номер один.

Чому ви обрали США для подальшого розвитку бізнесу?

Петро: Тому що це найбільший і найконкурентніший ринок. Для американських модниць сумка за 200, 300 чи навіть 500 доларів — базовий мінімум, а не розкішний максимум. І я зрозумів: якщо POELLE хоче глобальної капіталізації, він має бути тут. США — це сцена, на якій вибудовується світова впізнаваність.

Крім того, коли ми вперше опинилися в Нью-Йорку, я відчув, ніби POELLE створений саме під це місто. Його урбанізм, його ритм — вони співзвучні з естетикою нашого бренду. Водночас ми завжди пам’ятатимемо про наші українські та європейські корені.

Чим комунікації й бізнес-процеси в Україні відрізняються від ЄС та США?

Петро: Майже нічим. Ми одразу будували POELLE як міжнародний бренд. Те, що актуально у Києві, буде зрозумілим і в Парижі, і в Нью-Йорку. Звісно, ми додаємо інтернаціональний контент, працюємо з різними культурами, але суть залишається незмінною: POELLE — це про красу, атмосферу та стиль, які зрозумілі без перекладу.

Яким ви б хотіли бачити POELLE через 5 років? Які цілі ви ставите перед собою? Що буде для вас маркером успіху?

Павло: Ми хочемо стати брендом із річним обігом у 100 мільйонів доларів. Це не лише про цифру, це про масштаб впливу. Я бачу POELLE міжнародним, з магазинами у світових столицях, із власною аудиторією прихильників у різних країнах. І водночас — із виробництвом в Україні. Це для нас принципово: створювати робочі місця тут, показувати, що український бренд може конкурувати на глобальній арені. Для мене найбільший маркер успіху — це коли POELLE стане частиною світової культури, а водночас залишиться символом України.

---