Українська підприємиця, співвласниця компанії «Арсенал Страхування» та фаундерка стартапу Easy Peasy Insurtech Марина Авдєєва є частою гостею форумів, на які її запрошують як бізнес-спікерку. Її мотиваційні виступи завжди збирають тисячні авдиторії — від тих, хто будує бізнес або кар`єру, до тих, хто робить свої перші кроки в житті й не знає, з чого почати. Ми зустрілися з Мариною після одного з таких виступів і відверто поговорили на важливі для кожної жінки сьогодні теми: від бізнесу та амбіцій до мотивації, самооцінки й уміння не зраджувати собі.
.jpg)
Марино, в тебе є коронна історія, з якої починається кожний твій виступ. Вона про те, як ти пішла з позиції топменеджера у власний бізнес. Який урок вона в собі несе для твоїх слухачів?
Дійсно, я завжди починаю з того, як 13 років тому я вийшла з кабінету свого шефа, керівника великої іноземної страхової компанії, грюкнувши дверима. Я пропрацювала в наймі 12 років, пройшла шлях від звичайного спеціаліста до топменеджера. Мене ніхто не звільняв і не ображав, я могла б і далі заробляти великі гроші, працюючи в глобальній корпорації. Більшість на моєму місці не зробила б і кроку в бік. Але не я. Я відмовилась від спокійного життя — щомісячної гарантованої зарплати й соціальних бонусів — і пішла будувати власний бізнес, тому що хотіла більшого. В мене вийшло.
Люди багато років живуть, не наважуючись щось змінити. Вони скролять ленту інстаграму, натрапляють на акаунти типу мого і кажуть: «Яке цікаве життя ти живеш! Як тобі пощастило». Але ж я сама собі зробила таке життя. Все, що маю сьогодні, я маю завдяки лише одному сильному рішенню, на яке я колись відважилась. Чи могло бути по-іншому? Так. Але не спробуєш, не взнаєш. Як сказав Насім Талеб, «у житті немає нічого без шкіри на кону». Хочеш більшого? Ризикуй. Це мій основний принцип по життю, яким я хочу поділитися з усіма.
Це наснажлива історія, але, мабуть, як у кожній success story, у неї теж є «підводні каміння»?
Сьогодні я співвласниця однієї з найбільших у країні страхових компаній — «Арсенал Страхування». На наших рахунках загалом 50 млн доларів. За цей рік ми заробимо 8 млн доларів прибутку, перерахувавши на донати десятки мільйонів гривень. Усе, що я хотіла тоді, коли виходила з кабінету свого шефа, я отримала. Ціну знаю.
Моя сторінка у Вікіпедії має красивий вигляд, але мені довелося пожертвувати багатьма важливими речами: часом із дітьми, спокоєм, сном, впевнена, що і красою (хоча люди й кажуть, що я гарно виглядаю, але часу на салони краси в мене ніколи не було). Тому я завжди кажу: «А чи дійсно ти хочеш того, про що розповідають тренери з особистого та кар`єрного зростання?» Одна моя співробітниця якось прийшла і сказала: «Хочу бути як ви». Кажу їй: «Ну окей, я допоможу стати тобі доларовим мільйонером у найближчі три роки». Вона дуже талановита дівчина, і я впевнена: у неї все б вийшло. Але після першого ж завдання вона прийшла і відмовилася від цієї затії. Сказала, що не може стільки часу та сил інвестувати в роботу і що сім`я для неї важливіша. Я її розумію. Кожному своє. Успіх завжди готовий до тебе. Чи готова ти до успіху?
Дуже часто люди бачать ціль, навіть мають стратегію її досягнення, але втрачають мотивацію на пів шляху. Що б ти порадила їм?
Відчути свої справжні бажання та візуалізувати їх. Якщо тобі щось дійсно дуже треба, ти ніколи не зупинишся. Коли мені було шістнадцять, тато звідкись дістав французький номер журналу ELLE. На його обкладинці була дуже красива модель у діловому костюмі — я майже закохалася в неї. А коли гортала сторінки журналу, побачила інтерв`ю з цією жінкою. Уявіть собі, вона була не моделлю, а випускницею Сорбонни й керівницею інвестфонду. Це було приголомшливо для мене: у світі глянцу дев`яностих на обкладинці модного журналу могла опинитися тільки супермодель. Мені дуже сподобалася ця історія і той факт, що бути розумною модно. Журнал я закрила з чітким розумінням, що хочу так само. Дайте й ви собі чесну відповідь на це запитання: чого ти хочеш насправді? Що змушує твоє серце битися частіше? Знайдіть, що вас мотивує, знайдіть свою «картинку з ELLE», заради якої будете прокидатися вранці без будильника! Знайдіть своє паливо й ніколи його не втрачайте. Якщо знайдете — звернете гори.
«Найкращі друзі дівчат не діаманти» — це твоя цитата. А що ж тоді?)
Мізки. І буде добре, якщо молода дівчина усвідомить це якомога раніше. Якось я посварилася з хлопцем, з яким зустрічалась. Довго засмучувалась, а потім пішла по магазинах. У вітрині дорогого бутика побачила костюм своєї мрії кольору фуксії. Про такий костюм я не могла й мріяти. У такому костюмі молоді дівчата не ходять до офісу, тим паче якщо в них немає роботи, а є лише студентська стипендія і кредит за посудомийку. Я придбала той костюм. На всі гроші, що були в мене і моєї подруги. І пішла підкорювати світ. А ще купила газету, у якій друкували вакансії, вибрала фінансову сферу й вивчила всі доступні пропозиції у своєму місті. Найбільш високооплачуваною виявилася посада інвестиційного менеджера. Йому обіцяли 500 доларів. Потрібно було бути чоловіком старшим за тридцять, з досвідом роботи в банках і вільною англійською. Я не відповідала жодному з критеріїв, але 500 баксів мене влаштовували. Я відвідала 11 співбесід протягом 9 місяців, намагаючись влаштуватися в цю компанію. У рожевому костюмі, звісно. «Ви що, не знаєте закону про вексельний обіг?» — запитали мене на першій же співбесіді. До наступної співбесіди я знала про векселі все. «Ви не володієте комп`ютерними програмами?» До наступної співбесіди я могла позмагатися з будь-яким хакером цього світу. «Ооо, ваша англійська не Advanced?» Через тиждень я із завзятістю дятла белькотіла: «Май нейм із Марина. Ай гоу ту робота бай бас». У підсумку я так знесла всім мозок, що мене взяли, аби я відчепилася. Не на 500 доларів і не на інвестиційного менеджера. На 500 грн і на фахівця з обліку цінних паперів. Так я отримала свою першу роботу, а разом з нею і урок: постійно вкладайте в себе!
Яка інвестиція в себе найкраща?
Найкраща інвестиція — це інвестиція у власну освіту. Три напрями, котрі я виокремила б для жінок, які будують корпоративну кар`єру або ведуть свій бізнес, — це англійська (її потрібно вивчити до рівня вільного спілкування), це здобуття ступеня МБА та технології, які нині вже є частиною базової освіти. Не шкодуйте часу й грошей на освіту. Бути розумною — це модно. Бути розумною — це сексуально. Бути розумною — це вигідно. Я люблю казати своїм дітям: «Ваш розум захищатиме вас частіше, ніж ваш меч. Тому тримайте його гостро відточеним». Це працює й для дорослих дівчат.
Чи важливе оточення? І як його правильно сформувати?
Оточення надважливе. Немає оточення — немає зростання. Є таке правило, якому підкоряються всі гроші цього світу: ваш дохід завжди дорівнюватиме середньому доходу вашого оточення. Будете спілкуватися з тими, хто заробляє 10 000 доларів на рік — будете заробляти 10 000 доларів на рік. Спілкуватиметеся з тими, хто заробляє 100 000 доларів на рік — вийдете на дохід 100 000 доларів на рік. Потрапите в оточення доларових мільйонерів — теж станете мільйонерами. Гроші — це енергія. Я пам`ятаю своє перше відчуття, максимально некомфортне, коли я потрапила в оточення, що було набагато вище за мій рівень. Мені тоді було 28 років, я почала вчитися на програмі МВА для менеджерів і вважала себе дуже розумною та успішною. Почалась лекція, професор ставив запитання, і мої одногрупники відповідали. У мене був повний шок, бо раптово зрозуміла, що в цій авдиторії я за всіма параметрами не «най». Мої одногрупники — керівники столичних компаній із досвідом, з явно більшими, ніж у мене, доходами, з чудовою англійською, ще й усі старші за мене. На першому ж кава-брейку, замість того щоб підійти до одногрупників і познайомитися ближче, я удала, що розмовляю телефоном, і взагалі ледь не поїхала звідти. І добре, що не поїхала! Ви не уявляєте, до скількох трансформацій мене підштовхнула ця ситуація! Я почала посилено вчити англійську, терміново почала читати бізнес-літературу, яку, як з`ясувалося, читали всі, окрім мене. І найголовніше, в особі своїх одногрупників я придбала 29 найкорисніших бізнес-контактів. Закінчилося все тим, що через два роки після початку навчання я переїхала до Києва й обійняла нову посаду. І коли мене запитують: «А ти пам`ятаєш переломний момент, коли ти стала заробляти в рази більше?» — я завжди згадую цю історію і відповідаю: «Звісно так — коли я перестала бути найрозумнішою в кімнаті!»
Моя порада: досить спілкуватися з тими, з ким просто зручно. Обирайте оточення, яке більше за вас, розумніше за вас, багатше за вас. Так, вам буде некомфортно, але ви будете вимушені зростати, а не занижувати свої стандарти. Саме оточення формує горизонт вашого успіху.
Чи є різниця між чоловіками та жінками, які будують кар`єру або бізнес? І чи працює ця різниця на нас, жінок?
Різниця в усвідомленні своїх можливостей. І вона величезна. Не на нашу користь. Для чоловіків будь-яка зустріч, будь-яке рішення, будь-яка розмова — це угода. Чоловіки не чекають, вони йдуть і забирають своє. Вони діють у своїх інтересах. Вони не соромляться ставити себе на перше місце. Це їхня стратегія. А ми, жінки, діємо інакше. Ми намагаємося заслужити перемогу, чекаємо підтвердження від оточення: а чи достатньо ми гарні, розумні, гідні? Ми знецінюємо себе ще до того, як хтось встиг це зробити за нас. Щодня спостерігаю, як працює ця різниця. Нещодавно ми в компанії відкрили новий напрям: можна і кар`єру побудувати, і гроші заробити. Думаю: дам шанс двом — дівчині та хлопцю. Дала їм два тижні. Дівчина — розумниця, з дипломами, відповідальна, усе як треба. Хлопець теж не дурень, але з вайбом «а, і так зійде». Минає тиждень, прибігає хлопець: «Концепція готова, лендінг запустив, реклама пішла, завтра покажу кейси. Віддасте мені цей напрям?» Кажу: «Ні, почекаємо на твою колегу». Минає ще тиждень, дівчина мовчить. Кличу її сама. І бачу… чудово зроблену роботу! Нетривіальний підхід, оригінальне позиціонування, глибоко опрацьована маркетингова стратегія. Але її реакція на похвалу мене приголомшила — повна невпевненість і тривога: «Ви думаєте, я впораюся? А що як підведу компанію?» Ось вона, різниця. Не в інтелекті. Не в здібностях. Різниця у зухвалості. Він намагався привласнити шанс, не чекаючи дозволу. А вона чекала схвалення, сумнівалася замість того, щоб використати чесно зароблену можливість. Тож моя вам порада: дійте як чоловіки! Привласнюйте перемоги — ви їх заробили. І не соромтеся! На вас і так усім байдуже, а ви ще й соромитесь!
Яка порада змінила твоє життя?
Коли я тільки почала свій шлях і досягла перших успіхів, мене покликав власник компанії та запитав, на яку заробітну плату я розраховую. Я відповіла, що це не має значення. Він знов запитав, чи згодна я і далі працювати за сто доларів, і я відповіла «так». Тоді він призначив мене керівником відділу із зарплатою в три рази вище і сказав: «Якщо ти знаєш, чого варта, ніколи не погоджуйся на менше». Багато разів у житті я переконувалася в його правоті. Цей принцип працював і в бізнесі, і в особистому житті. «Потрібно ж хоч із чогось починати, потрібно ж хоч із кимось бути, потрібно хоч щось купити»: ці установки руйнують нас. Якось я звернула увагу на неймовірну роботу секретарки мого клієнта. Вона вміла все: і скласти договір, і виконати роль перекладача на зустрічах з іноземними партнерами, і домовитися з клієнтами. Одного разу я опинилася з нею наодинці в приймальні. «Навіщо ти погодилась на секретарку?» — запитала я. «Потрібно ж було з чогось почати», — сумно відповіла вона. Витрать час, але знайди те, що вартує тебе! Ніколи не погоджуйтесь на менше.
Чи існує гендерна рівність, про яку зараз говорять усі?
Підтримка жінок зараз дійсно в тренді. Але водночас у паралельній реальності серед двох достойних кандидатів на відповідальну позицію корпорації обирають твого колегу, а не тебе. Масштабний проєкт теж віддають йому, хоча результати корпоративних тестів на профскіли краще в тебе. А тобі завжди дістається «що-небудь жіноче», що вимагає кропіткої роботи з деталями, і в підсумку ти просто не в змозі вистрибнути зі статусу «робочого коня». Як власник бізнесу я можу зрозуміти компанії — ніхто не хоче, щоб робота і проєкти конкурували з твоїми дітьми, а робочі поїздки зривалися через те, що тебе чоловік не пустив. Вважаю, що гендерна рівність починається в родині — з рівних можливостей і відповідальності, розподіленої порівну. На практиці це означає, що, коли хворіє ваша дитина, ви берете лікарняний по черзі. Що ваш чоловік сидить удома з дітьми й готує вечерю, поки ви на корпоративі, тому що вчора на корпоративі був він. Що якщо пропозиція поїхати в іншу країну й очолити там місцевий офіс, яка надійшла вам від вашої компанії, вигідніша за пропозицію, яку отримав він, то це він кидає роботу, ви збираєте речі та їдете в іншу країну. І не треба ніяких преференцій, державної підтримки. Просто домовтеся з чоловіком.
Чи існує баланс між роботою та особистим життям?
Не вірю в баланс, але не вважаю це проблемою. Сотні жінок, яких я знаю особисто і які посідають місця в бордах великих компаній або ведуть свій бізнес, не знають, що таке баланс. Головне їхнє правило — це не час, проведений із дітьми, а якість. У тебе є пів години вранці й одна година ввечері, два вихідних, якщо немає відряджень, і відпустка, якщо тебе ніхто не відряджає освоювати нові ринки, — постарайся за цей час виростити зі своїх дітей хороших людей. Своїм прикладом. Коли підростуть, беріть їх на ділові зустрічі, знайомте з цікавими людьми, долучайте до справи. Зробіть так, щоб вони стали краще за вас. Це і буде ваш «баланс».
Як почати заробляти більше?
Багаті та впливові люди майже ніколи не стають такими випадково. За кожним успіхом стратегія і титанічна праця. Ми в бізнесі всі будуємо стратегії. У нас є KPI, OKR, різні метрики, дедлайни. Тоді чому в житті інтуїція й астролог? Хочеш стати багатою — раджу скласти стратегію особистого життя, впливу і багатства якомога швидше. Це не абстракція, а абсолютна конкретика. Щоб почати працювати над стратегією, ти маєш поставити собі жорсткі запитання: де ти хочеш бути через 10 років, скільки ти хочеш заробляти, де хочеш жити, як хочеш виглядати, поруч із якою людиною хочеш себе бачити? І головне питання: якщо нічого не змінювати, що буде через рік? Відповіді на ці запитання і є твої стратегічні цілі. А тепер потрібно розробити стратегію досягнення цих цілей. А для цього поставити запитання: за рахунок чого мої стратегічні цілі мають здійснитися? Хто мені потрібен поруч? А що я вже вмію, а що повинна прокачати, щоб вийти на наступний рівень? А чи вкладаю я в себе, чи витрачаю час на чужі драми? А скільки часу на день я приділяю собі та своїй меті, а не чужим завданням? Які дії я готова почати робити вже цього тижня? Стратегія — це коли ти сідаєш за кермо свого життя і їдеш туди, куди дійсно хочеш. Але при цьому ти не просто хочеш — ти дієш. Скільки разів ви збиралися, але так і не зробили? Дійте! Дія — це найголовніше. Щоранку запитуйте себе: що я можу зробити вже сьогодні? І робіть. Нехай це буде навіть зовсім маленька річ.
Яка в тебе мрія?
У грудні виповниться 20 років моїй компанії «Арсенал Страхування». Ця компанія — відображення моїх амбіцій. Скільки себе пам`ятаю, я завжди вважала: якщо граєш в гру — грай тільки за перше місце. Я мрію, щоб ми були перші в Україні, а потім вийшли й на європейський ринок. Зараз ми в п`ятірці найбільших компаній і перші зі страхування автомобілів. До абсолютного лідерства нам треба ще докласти зусиль. Я знаю, це буде непросто, але сто відсотків цікаво. В мене найкраща у світі команда, і ми обов`язково досягнемо свого. Я впевнена. Що далі? Любити життя, незважаючи ні на що. Бачити яскраву блакить неба. Палити свічки, пити вино, ходити в гості до друзів. Літати до моря. Ганяти по нічній трасі. Слухати дощ і рок, і не забувати про те, що насправді живе в серці.
фото Ден Бобров
