Коли Леонтій Грабко вперше працював у салоні в Сохо, одна з клієнток сказала, що здається, ніби він у Нью-Йорку завжди. І це стало точним визначенням його підходу — професія не про географію, а про мову кольору, текстури й образу. Вона працює однаково у Києві й у Мангеттені. Саме вона, а не техніка сама по собі, робить із майстра технолога, а з технолога — амбасадора.
Мова, якій не потрібен переклад
Коли стиліст стає технологом, він перестає просто виконувати — він починає розуміти. Чому саме цей склад? Чому ця текстура? Як продукт змінює волосся, і що це змінює у відчутті людини від себе?
В Україні Леонтій був технологом Paul Mitchell і амбасадором Urban Tribe та NYCE — двох міжнародних брендів. Там він не лише працював із формулами, а й розбирав філософію продукту: як хімія стає естетикою, як пігмент перетворюється на образ. Брав участь у створенні сезонних колекцій і показував їх на майстер-класах — впливаючи на локальну естетику ринку через освітні проєкти та майстер-класи.
Це був момент, коли ремесло переставало бути про «як зробити» і ставало про «навіщо так». Коли він зрозумів: амбасадор — це не той, хто найкраще фарбує. Це той, хто відчуває тренд раніше за інших. Хто бачить зміну не в журналі, а в повітрі. Хто формує ґрунт, на якому тренд з`являється.
Філософія кольору
Для Леонтія колір — це не відтінок із палітри, а стан людини. У фарбуванні він бачить не техніку, а спосіб сказати: «Ось хто я сьогодні». Він вірить, що гарна робота — це коли людина впізнає себе в дзеркалі, а не просто бачить новий тон. Це психологія, втілена в текстурі й відтінку. Це розмова без слів, де волосся стає способом розповісти про себе світові.
Ти можеш бути технічно бездоганним. Але якщо не розумієш контексту — мистецтва, моди, культури — ти залишаєшся ремісником. Гарним, але обмеженим у впливі.
Довіра як валюта
Після переїзду до США Леонтій починає з нуля. Нова країна, інша мова, інший ринок. Але з собою він привозить те, чого не можна забрати: розуміння людини.
Перші клієнти завжди про довіру. Американський ринок не купує швидкість — він купує досвід. Тут людина приходить не «пофарбуватися», а отримати відчуття, що її побачили. Зрозуміли. Відчули, ким вона хоче бути.
Леонтій це знав ще з Києва, де співзасновував салон і працював зі знаменитостями. Але тут це стало ще важливішим. Бруклін — це не про регалії. Це про те, чи відчувають твої руки те саме, що й очі клієнта в дзеркалі.
Через кілька місяців його почали запрошувати на зйомки. За якість, деталі, за вміння бачити образ цілісно. Instagram перестав бути просто портфоліо — він став способом говорити. Чистим, продуманим, з почерком, який резонував сам за себе.
Менше ніж за рік він переїхав до Мангеттену. Почав орендувати крісло в Сохо — там, де мода дихає в кожному кварталі. Клієнти приходили не через рекламу — вони приходили через естетику, яку бачили в роботах. І залишалися, бо відчували довіру.
Коли бренд відчуває тебе
Леонтій ніколи не шукав амбасадорства. Він робив роботу. Публікував. Послідовно, без крику, з естетикою, яка резонувала.
Одного дня Леонтій отримав повідомлення від представників BRAÉ USA: їх зачепив його підхід до кольору й роботи з текстурою — і те, як його філософія збігається з ДНК бренду. Згодом він став амбасадором BRAÉ USA. Це був не контракт заради логотипу — радше симбіоз: коли твій стиль природно продовжує цінності компанії, а компанія довіряє тобі напрям.
Справжні амбасадори не женуться за трендами — вони створюють ґрунт, на якому ті народжуються. Це люди, які формують смак індустрії — тихо, послідовно, через руки і через образи, які залишаються в пам`яті.
Покоління майстрів
«Сьогоднішні майстри ростуть у світі швидких результатів, — розмірковує Леонтій. — Але професія стиліста не про миттєвий ефект, а про розвиток чуття. Щоб стати технологом, треба думати як науковець, а щоб бути амбасадором — як художник. Треба бачити не лише техніку, а й контекст — що відбувається в моді, мистецтві, культурі. Саме це формує тих, хто веде індустрію вперед».
Чому не кожен
В Україні Леонтій був технологом одного бренду і амбасадором двох. У США — амбасадором бразильського бренду на американському ринку. Кожна з цих ролей — не про назви, а про довіру. Бренд вибирає не за резюме — він вибирає за те, як ти мислиш.
Не кожен майстер стає технологом, бо технолог розуміє мову продукту. Він бере участь у створенні колекцій, у формуванні освіти, у трансляції філософії. Він не просто користується — він пояснює, чому саме так.
Не кожен технолог стає амбасадором, бо амбасадор живе цінностями бренду. Він формує культуру. Відчуває зміни раніше. Веде за собою.
Йдеться не про технічну майстерність, а про здатність бачити ширше — за межі крісла, за межі салону, за межі одного кольору.
Нью-Йорк як контекст
Ранкові вулиці Сохо пахнуть кавою й лаком для волосся. Крізь вітрину його робочого місця видно, як місто прокидається — хаотичне, живе, стильне. Нью-Йорк навчає головного: не ховайся за трендами. Тут твоя естетика або звучить, або зникає. І Леонтій вибрав звучати.
Сьогодні він працює за кулісами New York Fashion Week, бере участь у зйомках, виступає спікером на Beauty and Wellness Forum у Нью-Йорку. Його роботи неодноразово відзначали на IBA Beauty Awards — у категоріях Top Master, Young Talent of the Year та Top 10 Hairstylist. Але для нього це не про нагороди. Це про продовження розмови.
Нью-Йорк — це місто, де краса — не індустрія, а культура. Де важливо не звідки ти, а що ти приносиш. Де можливості створюють ті, хто готовий думати інакше.
Досвід, який Леонтій привіз з України — співзаснування салону, робота зі знаменитостями, розуміння бізнес-процесів — дав йому бачення індустрії з усіх боків. Це дозволяє бути тим, хто формує напрямок, а не йде за ним.
Професія як шлях
Не намагайся стати амбасадором. Стань тим, за ким хочуть іти. Формуй естетику, яка резонує. Бренд знайде тебе сам.
Історія Леонтія Грабка — не про титули. Вона про вірність філософії, навіть коли все навколо змінюється. Про те, як ремесло виростає в мистецтво. Як мистецтво стає культурою. Як культура формує тренди.
Леонтій вірить: майбутнє б`юті-індустрії — за людьми, які мислять ширше за формули. Тими, хто бачить красу як комунікацію, а не сервіс. Тими, хто створює не образи, а відчуття. У цьому сенсі професія перетворюється на мову нової культури — такої, де волосся стає способом говорити про себе світові.
Технологи та амбасадори — це ті, хто створюють ґрунт, на якому з`являються тренди. Леонтій Грабко — один із тих, хто цей ґрунт формує — тихо, послідовно, з відчуттям краси, яке говорить без слів.
