Друга світова війна змінила життя мільйонів жінок, і, звісно, це не могло не позначитися на їхньому зовнішньому вигляді.
Наприклад, у рекламних буклетах бренду Helena Rubinstein можна було простежити особливий акцент на тому, що патріотичний обов’язок кожної жінки під час війни — виглядати оптимістично і привабливо. Але класична червона помада, добре нафарбовані вії та природний рум’янець стали ключовими makeup-трендами того часу не лише завдяки активній рекламній кампанії Max Factor та Maybelline.
Справжньою причиною було переконання Адольфа Гітлера, що німецькі жінки не повинні користуватися косметикою в принципі, а особливо червоною помадою. Фюрер вважав, що макіяж на арійках виглядає вульгарно і приховує їхню справжню красу. Не дивно, що, дізнавшись про це, жінки країн-союзниць почали використовувати червону помаду як символ протесту проти німецької окупації.
_(1).jpg)
До речі, незважаючи на складний час, саме тоді косметика стала втіхою для багатьох: засобами макіяжу почали активно користуватися жінки з різних верств суспільства.
І це попри те, що навіть найвпливовішим брендам довелося змінити пакування на більш просте. Наприклад, Chanel почав випускати компактні пудри в скромних картонних коробочках, а від пушків довелося зовсім відмовитися.
Бренд Bourjois навіть писав пояснювальні записки про неможливість надавати клієнткам пушки для пудри і вкладав їх в пакування.
Дефіцит панчох зробив жінок під час Другої світової війни дуже винахідливими: хтось підфарбовував ноги фарбою, хтось пакетиками із чорним чаєм, після чого жінки робили вертикальну лінію на шкірі за допомогою чорного олівця для очей.
Не дивно, що незабаром стали з’являтися прообрази сучасних студій автозагару — у Лондоні 1941 року відкрився Bare Legs Beauty Bar.
