У Києві, на майданчику Ukrainian Design and Innovation Week, відбулася панельна розмова «Вектори дизайну» за участі Павла Гудімова (Я Галерея), Юрія Зіменка (Zimenko Interior Design), Наталії Дівєєвої (СЕО групи компаній Seven Hills, проєкту «TRIIINITY» та співзасновниця PGD), Катерини Росковшенко (UDIW) та Богдана Кривошеї (Gorn Ceramics, 22F, K19). Модерувала дискусію головна редакторка ELLE та ELLE Decoration Україна Соня Забуга. Різні оптики — від культурних інституцій і девелопменту до інтер’єрного та предметного дизайну — склалися у спільну картину українського дизайну «тут і тепер».
Дизайн сьогодні став відповіддю на досвід невизначеності. Учасники говорили про «дослідницький стан» галузі: пошук форми і власної мови, роботу з технологіями, що пришвидшилася під тиском війни. Ідентичність не декларується — вона вибудовується практикою, крок за кроком, у відповідь на конкретні запити середовища і людей.
Особливо помітний зсув від вторинних стилістичних хвиль до осмисленої інтерпретації спадщини. Павло Гудімов наголошує: фольклор, локальна історія, вінтаж і рециклінг стають не прийомом, а етикою; паралельно назріває культура колекціонування та потреба в інституціях — музеях і критиці — які зможуть «зафіксувати» явище сучасного українського дизайну. Йдеться не про «другий Лувр», а про оригінальні моделі, що народжуються тут, невідривно від місцевого контексту.
Наталія Дівєєва описує холістичний підхід, де архітектура, інженерія, дизайн і культурний менеджмент працюють за одним столом від старту ідеї, а девелопмент житла перетворюється на проєктування часу і досвіду. У центрі — людина та її щоденні сценарії: 15-хвилинна доступність, автономність, енергоефективність і безпека як базові параметри якості життя. Мислення «new box» замість «out of the box» вимагає створення нової рамки, в якій простір додає зміст до стилю життя, а не лише квадратні метри.
За спостереженнями Катерини Росковшенко, українська індустрія дизайну зараз у фазі активного росту. Кількість брендів і виробників збільшується, навіть попри кризу. Багато хто стартує з нуля, без сайтів і соцмереж, але з сильним продуктом і щирою енергією. Події на кшталт UDIW допомагають формувати стандарти та підвищують якість презентацій. Український дизайн стає впізнаваним не лише через креатив, а й через професійність.
Співпраця «від великого до малого» потребує ранньої координації. Юрій Зіменко підкреслює незмінну формулу — якісний продукт, що відповідає запиту клієнта, — і додає: технології оновлюють інструменти, але «душа, любов і професійний досвід» лишаються основою. Слабке місце — коли інтер’єрні дизайнери долучаються запізно й мусять «розв’язувати вузли», закладені раніше. Відкритий діалог девелопера, архітектора, інтер’єрного та предметного дизайнера на старті проєкту конвертується у цілісний результат.
Крафт і технології — не антагоністи, та їхня природа різна. Богдан Кривошея порівнює їх із «конем і мотоциклом»: поєднання можливе, але створює третю сутність, а не «чистий» крафт чи «чисту» технологію. Вирішальне — авторський намір і свобода не обмежувати пошук.
Війна парадоксально підсилила роль інституцій та освіти. Галереї й арт-простори зростають кількісно і якісно; публіка прагне безпосереднього контакту з мистецтвом і знанням. Патріотичне виховання, нагадує Гудімов, починається зі знання культури — своєї мови, пісні, театру й дизайну. Для індустрії це означає: критика, експертиза і власні моделі важливіші за копіювання готових рецептів.
Тренди, що резонують з Україною, — тактильність і природні матеріали, терапевтичність простору і переосмислення вже наявного. Обмеження — каталізатор творчості; українська ідентичність народжується в дії, з місцевих матеріалів і сенсів, а не в ностальгії за минулим. На рівні міста це означає «концептуальний девелопмент» замість хаотичної смаковщини; на рівні предмету — енергія руки майстра й відповідальність форми.
Фінальний акорд дискусії — про безшовний ланцюжок від жилого кварталу до ручки шафи. Коли команди зустрічаються на старті, дизайн працює як інфраструктура сенсів: він додає ритмам життя якості, а не просто «красу» в інстаграмі. Український дизайн не чекає «правильного часу» — він уже твориться, інституціонується й набирає колекційної ваги прямо зараз. І саме Ukrainian Design and Innovation Week виступає середовищем, де ця нова нормальність стає видимою.
