На днях в украинский прокат вышел неонуарный психологический триллер «Аллея кошмаров» от мексиканского режиссера Гильермо дель Торо. Фильм снят по одноименному роману Уильяма Линдсея Грэшема «Аллея кошмаров», который в украинском переводе был опубликован издательством BookChef годом ранее.
Известно, что роман в жанре американский нуар впервые увидел свет еще в далеком 1946 году. Со слов самого автора, на написание книги его вдохновила история, которую Грэшему поведали во время гражданской войны в Испании. Знакомый рассказал о бродячем карнавале, в котором жил и работал какое-то время. Среди прочих экзотических артистов в цирке также держали фрика, который отгрызал головы у кур и змей на глазах недоумевающей толпы. Эта история произвела на писателя незабываемое впечатление. Вернувшись в Америку, Грэшем прошел курс реабилитации, прорабатывая полученные психологические травмы у психотерапевта, — так в романе появилась, пожалуй, главная героиня-антагонист (в фильме эту роль сыграла невероятная Кейт Бланшетт).
.jpg)
Стэн Карлайл, главный герой романа, работает в странствующем балагане «Десять в одном» и проявляет себя как успешный менталист, читая мысли людей. Со временем он влюбляется в прекрасную ассистентку (эту роль сыграла Руни Мара) и предлагает ей сбежать, чтобы поставить свой собственный номер на престижных площадках страны.
Цитата из книги:
«Каждый пытается сообразить, в чем тут дело. Для них это волшебство. А для тебя — жизнь»
На протяжении всей сюжетной линии личность главного героя постоянно трансформируется. Карлайн находится в постоянной погоне за деньгами. С каждым разом его поступки становятся все более мерзкими и отвратительными, но последствия его мало волнуют. Он готов на все и готов идти до конца, чтобы отвоевать себе место под солнцем.
На рубеже 1940-х годов в депрессивной Америке спиритические сеансы были развлечением для американской богемы. Люди искренне верили в то, что можно вызвать духа умершего. И готовы были платить за это огромные деньги.
.jpg)
Цитата из книги:
«Обнаружить страхи людей и им их же продавать? Главное — без лишнего пафоса»
На протяжении всего повествования прошлое главного героя все время остается под легкой вуалью таинственности. От чего он пытается убежать? В конце истории тайны прошлого раскрываются, однако положительным от этого главный герой не становится. Слепая ненависть и полное безразличие к чувствам других, обман и нравственная импотенция — как он таким стал?
Цитата из книги:
«Стоит уверовать в собственную ложь — и ты начинаешь верить в свою силу, и на тебя находит затмение»
Много вопросов остается и к женскому персонажу — психиатру в исполнении Кейт Бланшетт. Мы ничего не узнаем о ее прошлом и истинных мотивах. Намерениям этой роковой женщины так и не суждено быть озвученными. Она видит Стэна Карлайна насквозь, и он ей нравится. Поступки героини Бланшетт схожи с извращенной игрой, но причина возникновения такого поведения остается за кадром. На эти и многие другие вопросы вы сможете найти ответ, лишь прочитав книгу Уильяма Линдсея Грэшема «Аллея кошмаров».
.jpeg)
Вашему вниманию предлагаем отрывок из этой блестящей и пробирающей до озноба книги. Материал представило издательство BookChef эксклюзивно для читателей Elle.ua.
Наступної миті Ліліт взяла його за руку, стиснула її і потягла в напрямку проспекту, де стояв багатоповерховий будинок, в якому вона жила, творила свою особливу магію і зберігала купу файлів із даними. Там вона розповідала людям, що їм робити впродовж наступного дня, якщо вони захочуть випити, якщо захочуть щось зламати, якщо захочуть накласти на себе руки, об’ївшись снодійного, якщо захочуть зірватися на покоївку чи вчинити те, що бояться зробити і через що ладні платити їй двадцять п’ять доларів за годину, аби вона пояснила їм, чому чинити подібним чином правильно, або порадила продовжувати це робити, або сказала подумати, як це зробити або як можна припинити це робити, або перестати хотіти це зробити, або припинити думати про те, аби щось зробити, чи зробити щось інше, що майже так само корисне, або зробити щось погане, завдяки чому вони почуватимуться краще, або просто зробити щось, заради самого процесу.
Біля дверей її квартири вони зупинилися, і вона поглянула на нього з лагідною посмішкою на вустах — та посмішка сказала йому, що сьогодні він до неї не зайде, що він їй не потрібен і вона не хоче його сьогодні, не хоче його губ, не хоче, щоб він ставав перед нею на коліна, цілував її, не хоче від нього нічого, крім розуміння, що коли вона забажає провести з ним ніч, захоче його губ, захоче, щоб він опустився перед нею на коліна і цілував її, тоді вона змусить його зробити все так, як сама того воліє, і саме тоді, коли забажає, саме так, як забажає, тому що вона отримує від інших те, чого хоче, і вона дозволила йому робити це, тому що хотіла, щоб він це зробив, а не тому, що він міг це зробити краще за інших, хоча він і не знав, чи є в неї інший, і не прагнув дізнатися, адже це не мало значення, бо вона могла звернутися до нього коли їй заманеться, тому що в цьому була вся вона, і їй належало беззаперечно підкорятися, адже вона тримала в руках золоту нитку, якою струм життя перетікав у нього, а в її голові був реостат, що регулював потік струму, і за бажанням вона могла заморити його голодом, висушити його або вбити, заморозивши на смерть, але це не мало значення, оскільки, поки один кінець золотого дроту залишався вбудованим у його мозок, він міг дихати, жити і рухатись, міг досягти тих висот, яких вона забажає, бо саме вона надсилала до його мозку потік струму з посилом стати великим, жити і навіть кохатися із Молі, коли Моллі благала його сказати їй, якщо він її більше не хоче, щоб вона могла знайти собі якогось чоловіка, перш ніж стане схожою на стару шкапу і доки вона ще здатна зачати дитину.
Усе це він прочитав у обрисах її повної нижньої губи, гострих вилицях і підборідді, величезних сірих очах, що в темряві коридору здавалися темними, немов чорнило. Він збирався запитати у неї ще дещо і облизав губи язиком. Вона вловила його думку, кивнула, а він стояв за три кроки від неї, тримаючи капелюха в руці, і дивився на неї з жагою, а потім вона дала йому те, про що він благав: на один п’янкий, теплий, м’який, солодкий, вологий момент вона дала йому свої вуста, і її маленький язичок між його губ немов сформував з м’якої вологи слова «Добраніч». Потім вона пішла, а він залишився на ще один день, тиждень, місяць, ладний виконати будь-який її наказ за умови, що вона не розірве золотий дріт, і тепер у нього був її дозвіл, який вона витягнула з його розуму, і він поспішив скористатися цим, перш ніж вона не передумала і не надіслала сигнал відмови і крижаного холоду через невидимий дріт, вбудований у його мозок, з метою зупинити його руку за п’ятнадцять сантиметрів від власних губ.
Неподалік був розташований невеликий коктейль-бар зі скляною вивіскою «БАР» над входом, що якимось чином підсвічувалася зсередини. Стен швидко зайшов всередину. Стіни прикрашали божевільні щербаті фрески трьох кольорів, а всередині тихо грало радіо, і бармен кивнув на табурет біля краю барної стійки. Стен поклав долар на відшліфовану деревину.
— Хеннессі, три зірки.
— Das treue liebe Herz гримить, оркестр грою заглушає, часом гуркіт і содом.
— Що це?
— Це з вірша «Дім блудниці». Зайдемо?
