Война, любовь, надежда: современная украинская поэзия. Ирина Мулярчук

Стихи, написанные за время полномасштабной войны

В новой рубрике ELLE.UA продолжаем читать стихи, написанные за время полномасштабной войны, и знакомиться с теми, кто их создает. Новая героиня — украинская поэтесса и переводчица Ирина Мулярчук.

«Поэзия для меня — это своеобразный кабинет психотерапевта. Где можно говорить и рыдать. Где можно молчать и орать. Где я лучше понимаю и узнаю саму себя. Несколько месяцев после полномасштабного вторжения вообще не могла писать. Все слова были какие-то маленькие, не передавали даже миллионной доли того, что мы все ощущали. Но эта боль, эта дикая боль… Если ее не выразить, не выпустить, она просто выжжет изнутри, разрушит до конца. Изменился язык поэзии. Изменилась ответственность перед словом. Изменились смыслы. Изменились реалии. Но осталась животворящая сила слова — им можно погладить, им можно поддержать, им можно поцеловать чью-то рану на сердце, им можно исцелить, им нужно любить!»

Розкажи про війну і порох, про страх і біль…

Моє серце сьогодні готове почути все.
Про дітей і собак, про шкіру обпечених піль…
Як міцніше затягує пам’ять тугий корсет,

Ніби зашморг — не дихай / дихай / не живи / живи…
Про ще теплі ліжка і зимні на них тіла.
Як кричать про життя зелені птахи трави…
Як любов на війні безпомічна, як стріла -

Проти градів, розтяжок, бомб і ракет… Кажи!
Моє серце сьогодні — стигма, найбільша з ран.
Ніби пост у фейсбуці, просто це все пошир
Й надішли у приват. Мені. І відправ у бан.

На війні без любові легше, війна — про гнів.
Не люби мене, чуєш? Просто кажи, кажи…
Накриває, як чуєш не вибухи, тільки «Львів»?
А мене накриває, коли ти такий чужий…

Розкажи про своїх побратимів, про їх жінок.
Як любов на війні найбільше чомусь болить.
Як під обстріли йдуть, щоб зробити один дзвінок.
Дуже часто останній… Як все, що ти маєш, — мить.

Як у вухах ще чуєш голос, ще ллється сміх…
А його вже нема. Вже пальці його тверді,
Як гілки… Ти його підіймаєш: «Ну що ж ти ліг?»
А він більше не встане. Холодний, як гріб, як лід.

Говори, бо найбільше боюся, коли мовчиш…
Можеш крапкою, комою, просто маленький плюс.
На війні всі панічно тримаються слова «лиш…»,
Я тримаюся, чесно кажучи, за «люблю».

Так спрагло

Так гучно
Так густо
Дихають тільки тоді
Коли чоловіча рука
Гаряча і впевнена
Що пахне порохом війни
І сіллю землі
Зриває важкий від крові одяг
З налитих криком і болем грудей

Вдих
І настав той час
Коли сказав один:
«Слава Україні!»

Видих
І мільйони відповідають:
«Героям Слава!»

Ти дихаєш так
Що чують в кожному кутку планети
Що заздрять навіть ті
Які називали себе вільними

І буде воля Твоя
У Лисичанську і в Ізюмі
У Балаклії і в Бахмуті
У Маріуполі і в Херсоні
На небі і на землі.

Зникай із моїх радарів

Зникай.
Нехай…

Я буду тебе берегти як зіницю ока.
Душа моя темна, ніби ріка, широка,
Прийме твою зраду так, що і сліду…
Ай…

Я стільки хотіла сказати… слова, як мід,
Забили мої нотатки, вуста, як соти.
Благаю тебе вмільйонне, востаннє, всоте:
Будь ласка, будь ласка, будь ласка, збирайся, їдь…

Радари мої ридатимуть, як дурні.
Я буду тебе любити сильніше, більше…
Та ти не зважай — Почаїв, Остріг, Нетішин
І далі на схід, по нашім святім Дніпрі…

Я буду тебе любити. Як в голод хліб.
Молитись на тебе. За тебе. За твою роту.
Я вивчила їх імена… всіх твоїх двохсотих…

Бо що, крім Любові, можна забрати в гріб?

Бійся мене як вогню

Я на тебе зійду

Благодаттю своєю
Дам тобі щось

Продам

Але ти мені душу
Добре?

А я звізду
Із небес…
Та куди нести?
Як ти тут і там…

Я боюся за тебе

Небо над ним плети
Ніби сітку плети
Маскувальну
Аякже
Так!

Я сама підриватиму всі на землі мости
Щоби він був онлайн світив мені як маяк

Я сама буду пити ночами кацапську кров
Посипатиму їх землею із цвинтарІв

Він живий

Я кохаю

Так
То Азов
Азов…

Хай кожнісінький з того боку стікає в рів.

І коли вона плаче: «Я більше не знаю, хто я», —

Відкидаючи пасмо вогню зі своїх очей.
Я пишу на її ключицях: «Жива, як хвоя.
І колюча, немов стерня. І м‘яка, мов глей».

Мені хочеться їй написати: «Ти — тил і зброя.
Ти — і рана, і бинт, і медик, і лезо, й біль.
Ти — і яблуко, і Гелена, і трон, і Троя.
І Донбас, і солодка сіль українських піль..

Ти — і кров, й кровоспинне. Ти — і полон, і воля.
Ти — вода і земля. Ти — мова й вуста. Усе…
Ти — чорнюща жалоба, коли назавжди хоронять,
І білесенька чиста віра, коли несе...

Ти — і хрестик на вишиванці, і хрест могильний,
І натільний, який береже від ворожих куль…
Ти — життя. Розумієш? Ти — про життя, богине!

Відсилай його Нашим!

Найперше на нуль.

На нуль…


Реклама

Популярные материалы

Эксперты выяснили, каким будет титул королевы Камиллы после...


FROLOV запускает коллаборацию с первым в Украине ЛГБТИК+...


Бывший муж Бритни Спирс хочет подать на нее в суд


Читайте также
Популярные материалы