15 думок Леоніда Мартинчика

1. Instagram – це робота, натхнення і моя любов. Це мій основний інструмент спілкування з аудиторією. Інстаграм – це красивий кадр і багато прекрасного, це віра в себе й бажання творити.

2. Передусім при знайомстві з людиною я намагаюся її відчути. Мені навіть не треба знати, як її звати чи хто вона – якщо енергетично вона мені не підходить, то дуже мала ймовірність того, що ми будемо спілкуватися, співпрацювати, а дружити й поготів. Моє чуття мене ніколи не підводить, а коли я ним нехтую – воно мене карає.

3. Нещодавно я зрозумів, що не варто перейматися грошима та своїми фінансовими доходами. Чим більше я думаю про цифри, тим менше кайфу вони мені потім приносять. Я загадую і мрію, планую та контролюю, але не акцентую на цьому й почуваюся чудово.

4. Кількість фоловерів – це величезна відповідальність. Якщо відверто щось сказати людині на вулиці, одній звичайній людині – можна змінити її життя, зупинити його, перевернути хід її мислення та дій. А уявіть, коли їх тисячі, десятки тисяч і ти щодня їм щось доносиш, щось рекомендуєш, радиш і даруєш. Наскільки якісним та хорошим це має бути, аби ти спокійно спав та почувався впевнено і з точним переконанням, що живеш правдиво та щиро.

5. В одязі я надаю перевагу довгим пальто, різноманітності аксесуарів та поєднанню фактур. Кольорові шкарпетки, оправа й брошка – головні атрибути мого образу, мого стилю життя та мене.

6. Люди поділяються на тих, хто любить собак і тих, хто любить котів. На тих, хто приймає і віддає, на проводирів і загублених, на акторів і режисерів. Все одно кожна людина – то чиста любов, просто поводиться вона іноді не так, якою є насправді, говорить не те, що думає, робить не те, чого бажає. Люди поділяються на тих, хто слухає своє серце і на тих, хто слухає суспільство.

7. У роботі головне – працювати. Щодня ретельно планувати й чітко йти вперед. Робити зупинки, запитуючи себе, куди йду, з ким іду й чого я хочу? Ким я себе бачу через 5, 10 років? Завжди треба щось робити – «дорогу подолає лише той, хто йде» і «не штурхають лише лежачу собаку». Вперед і з думками про те, що приносить задоволення від роботи.

8. Краса – це слова, музика, квіти, спілкування, краса – це Львів. Це любов до батьків і до себе, це чисті думки й класні плани.

9. Моє гасло – «Будь собою».

10. Я ніколи не осуджую людей, коли вони щиро розповідають мені про якісь свої «злодіяння». Я ніколи не осуджую відвертість, якою б ганебною чи неосяжною для мене вона не була.

11. У дитинстві я дуже багато чого боявся, дуже любив бувати з бабусею та багато мріяв. Все, про що я щиро мріяв та описував у своїх думках, справджувалося, але з певними неточностями. Тепер я дуже чітко ставлю собі цілі й детально мрію.

12. Мені соромно, коли я заздрю.

13. Головне досягнення в житті – хороші стосунки з батьками. Я доклав багато часу й зусиль, аби вони були моїми друзями і я міг би розповісти й поділитися з ними всім на світі.

14. Я відпочиваю, коли мало думаю, а мало думаю я на морі. Банально, але дуже дієво й корисно. Я обожнюю сонце, і чим більше його отримую, тим краще почуваюся.

15. Ніколи не пізно відновити «втрачені» стосунки. Якщо є любов і людина тобі дорога – бери телефон, набирай чи відкривай будь-яку з соціальних мереж та пиши важливій тобі людині. Вона/він чекає, запевняю.