Війна, любов, надія
Сучасна українська поезія
За більш ніж рік, упродовж якого триває повномасштабна війна Росії проти України,
сучасна українська творчість сповнилася нових сенсів. Не стала винятком і поезія, яка упродовж сотень років документувала всі повороти нашої історії.
Сюжети віршів, створених за цей надзвичайно складний, болючий та, здавалося б, безкінечний рік,
сповнені кадрів війни, в якій ми живемо щодня, і болю, який вона несе за собою. Однак водночас в них багато й інших мотивів, які дають сили рухатись вперед — любові, надії та віри.
У проєкті ELLE.UA читаємо вірші, написані за час повномасштабної війни, та знайомимося з тими, хто їх створює
A world without war
is a world without Russia
Зараз творчість, поезія — це не лише можливість говорити віршами те, що ми часом не можемо сказати, сформулювати, обдумати, осмислити. Це ще й можливість допомагати людям віднаходити в собі емоції та показувати їх. Не тримати їх в собі. Зараз нам всім це дуже потрібно.
Читати вірші
Ця зима як тривала хвороба, і ми нею вражені всі.
Але ти просто роби що робиш, мій друже з долютневих часів.
І аж до першого дня весни пиши слова мені випадкові.
Так багато війни. Багато війни.
Так багато
любові.
Вірші — це мій звичний діалог зі світом, і на початку повномасштабного вторгнення цей діалог замовк. А потім я побачила, як важливо фіксувати всі ці події на фото, відео, і дала собі наказ фіксувати те, що я переживаю разом з моїм народом, у віршах.
Читати вірші
Над маленьким життям
в Одесі
не примушуй пускати сіль,
бо ми вголос:
«Христос Воскрес»,
А в думках:
«Хай воскреснуть всі».
Поезія — це один зі способів дихання в умовах, коли повітря стає замало. Я б точно не писав, якби міг. Але так вже сталося, що вірші приходять до мене, сідають поруч, говорять: ти є.
Читати вірші
У березні морозному чи в квітні,
коли зірки, мов рани ножові,
знайди слова, які комусь потрібні,
знайди слова — допоки всі живі.
Нeхай вони гарчать як дикі звірі,
нeхай розкажуть, як насправді є.
Господь рятує кожного по вірі
і кожному по справах роздає.
Створюючи вірші, я будую наче дім, безпечне місце для своїх почуттів. Бо усе, що ми відчували чи відчуваємо — важливе. Це прості форми людського болю і радості в простих словесних конструкцій, без рим, без надміру. Це про чесність і про глибоке, яке вилізло назовні, бо не було як їх ховати.
Читати вірші
я хочу
досліджувати
кожен
твій шрам
губами
напів
дотиком
вкривати
дрібною
парою
подиху
усю
географію
твого тіла
—
мапи
війни.
Поезія для мене — це своєрідний кабінет психотерапевта. Де можна говорити й голосити. Де можна мовчати й кричати. Де я краще розумію і [в]пізнаю саму себе.
Читати вірші
Говори, бо найбільше боюся, коли мовчиш…
Можеш крапкою, комою, просто маленький плюс.
На війні всі панічно тримаються слова «лиш…»
Я тримаюся, чесно кажучи, за «люблю».
Я не погоджуюся зі стереотипом, що митцю потрібні страждання, щоб творити. Не страждання — надлишок. Надлишок чого завгодно: кохання, вдячності, ненависті, засудження, суму. І тоді те, що я не можу вмістити в межах своєї особистості, виходить з мене у вигляді моїх віршів.
Читати вірші
просто будь живим. просто не вмирай.
я під час війни більшого не прошу.
черги вже і так з українців в рай,
а для пекла ти надто вже хороший.
Для мене поезія — це емоція, піймана мовою. Це як фото, тільки зроблене за допомогою слів і сфокусоване на внутрішньому, а не на зовнішньому. Це той засіб, за допомогою якого ловиться твоє найгостріше відчуття у момент, коли воно досягає піку.
Читати вірші
найкращі завжди́ ідуть.
пір`їною птаха
прямо крізь неба вістря.
ідуть за гряду́ до перших у їх роду́,
торуючи шлях
для тих, хто піде опісля.
Я займаюся творчістю, але вона мною займається ще більше. Вона заносить мене в різні життєві ситуації, вона формує мою поведінку, одяг, методи спілкування з людьми. Вона фіксує всі мої психічні стани, тихенько в куточку їх переосмислює, виточує і потім підсуває мені в неочікуваних ситуаціях.
Читати вірші
Так сумно у темряві. Ще сумніше при свічці.
Ще сумніше при світлі. Ще сумніше — в залитому сонцем обличчі.
Бо ми бачили, як одиночні постріли перетворювалися на вічні.
Бо ми бачили, як кохана не може докликатися, але кличе.
Поезія — це суперсила, надзвичайна здібність. Адже коли звичайні друковані слова, складені зі звичайних літер, викликають у людей сильні емоції — хіба це не магія?
Читати вірші
колись ми зачинимо скриньку пандори
в кінці цього фільму
усе буде добре
в кінці цього фільму напишеться книга
про нас
про країну
про біль її
і стане вона усім нам замість біблії
Читайте нас в Instagram та Telegram
