«Мені хочеться показувати справжню себе»: Michelle Andrade про самосприйняття, стосунки з тілом та новий кліп

Попспівачка Michelle Andrade вперше поділилась історією своїх романтичних стосунків у новій пісні «В твоїх очах». А в спеціальному інтерв`ю ELLE артистка розповіла про стосунки із власним тілом, підлітковий булінг, вплив соцмереж на самосприйняття і кохання. 

Ти переїхала з Болівії в Україну в підлітковому віці. Як переживала етап дорослішання? Чи доводилося тобі стикатися з булінгом з боку однолітків?

Я переїхала, коли мені було 13 років, і це було дуже важко. У такому віці я ще не сформувалась як особистість, але вже більш свідомо ставилася до свого життя. У мене тоді вже з`явилися друзі, подруги, був хлопець, який мені подобався. Я потроху починала розуміти культуру свого народу. І коли ти в 13 років переїжджаєш в абсолютно нову атмосферу, це дуже відчувається.

Я пам`ятаю, що на початку була не дуже рада. Новий клімат (у Болівії постійно сонце, а тут було холодно), інший менталітет — все це впливало на мене. Звичайно, з мовою також було важко. Я не все розуміла  — мені знадобився десь рік, щоб нормально вивчити мову. 

З булінгом у школі, на жаль, стикалася. Діти завжди такі: кажуть, що спаде на думку, але ніколи не думають про наслідки й можуть зробити тобі боляче. Українська мова була для мене новою, тому я могла читати повільно або з помилками, і через це з мене знущалися. Я не розуміла, чому вони це роблять, мені було боляче.

Ще один момент — колір шкіри та параметри тіла. Моя шкіра була темнішою, а сідниці більшими, ніж у дівчат-однолітків, і через це мене обзивали різними неприємними словами.

З віком я зрозуміла, що це все — мої родзинки: і моя шкіра, і моє латинське тіло, і моє волосся, і те, що я можу говорити з помилками або з акцентом. Я приймаю все це, люблю себе за це. Але на початку було боляче. Проте я намагалася говорити про це з мамою або братом, і мені ставало легше. Такі речі зближують. 

Як, на твою думку, можна сприяти більшій інклюзивності та прийняттю різноманітності в зовнішності?

Якщо брати юний вік, думаю, це має йти від батьків. Наприклад, у дівчинки чи хлопчика великі вуха або ніс, і у школі або у дитсадку з них знущаються через це. Мені здається, батьки ще змалечку мають розвивати в дитині впевненість у тому, що це красиво, що це про ідентичність та унікальність. 

Якщо в дитинстві такого не було, то це вже залежить від роботи людини над собою. У мене був досвід, коли я не приймала себе. Мої батьки мене хвалили, а я не могла це прийняти. І це стало моїм завданням у дорослому віці — полюбити себе. Не за щось, а просто, тому що я — це я. 

Я почала розуміти, що кожна людина є унікальною. Це як квіти. Ти не можеш казати, що вони некрасиві  — просто якісь подобаються більше, а якісь менше. Але якщо дивитися на одну квітку, то вона є прекрасною. І з людьми так само. Кожна людина має свою ідентичність, свою унікальність, і нам не треба порівнювати себе з іншими. У краси немає категорій. 

Мені здається, люди мають любити себе не за щось конкретне, не оцінювати себе за десятибальною шкалою, а цінувати себе просто за те, що вони є. Коли ми по-справжньому любимо себе, то приймаємо й інших людей. Толерантність народжується тоді, коли ми ставимо себе на місце іншого.

Яке значення для тебе має автентичність у цифрову епоху, де панує культура «ідеальних» зображень?

Зовсім нещодавно я зрозуміла, наскільки це важливо. Я завжди намагалася транслювати в Instagram позитив, усміхатися, не хотіла вантажити людей проблемами, жалітися. Але бувало таке, що я зустрічала когось особисто, і вони бачили, що я можу бути в поганому настрої. Могла навіть лаятися, і всі дуже дивувалися, коли бачили мене такою. Тоді я зрозуміла, що щось тут не те. Я усвідомила, що не хотіла жалітися через власні упередження. А зараз ми живемо в часи, коли, навпаки, треба показувати себе такими, якими ми є. 

Звичайно, хочеться викласти в  Instagram свої найгарніші світлини у найвигіднішому ракурсі. Я розумію, що так працює інтернет. Але є люди, які цього не розуміють, починають порівнювати своє життя з іншими, і такі порівняння можуть впливати на них по-різному. Мені здається, що завдання лідерів думок — конструктивно впливати на своїх підписників, допомагати їм легше ставитися до того, що транслюється в соцмережах, любити себе. Показувати, що життя насправді не ідеальне, і це нормально! Необхідно любити та приймати себе у будь-якому стані та настрої.

Мені хочеться показувати себе справжню: без мейку, не лише в гарному одязі, а й у спортивному, наприклад, і не паритись через це. Іноді я спеціально викладаю фотографії, де в мене є якісь недоліки на обличчі або зайва складка на тілі. Ніколи не ретушую їх, бо знаю, що дівчата з такими ж питаннями до себе побачать це, і, можливо, їм стане легше сприймати себе. 

Наприклад, плівкові фото зі знімань кліпу «В твоїх очах» ідеально передають справжність моменту, коли кількість кадрів обмежена. На них, як і в самому відео, немає ретуші. Ви можете побачити мене такою, якою я є. А в таких образах, як у кліпі, повірте, важко щось сховати (усміхається — Ред).

Ти часто береш участь у зніманнях телепроєктів, реклам, кліпів, де над образами працює команда гримерів і стилістів. Як це впливає на сприйняття себе у повсякденному житті?

Я пройшла певний шлях у сприйнятті себе на екрані та в житті. Раніше думала, що на телебаченні постійно треба бути на підборах і з яскравим мейком. З роками зрозуміла, що найважливіше — відчувати себе комфортно й органічно. Я завжди намагаюся залишатися собою: менше макіяжу й складних зачісок, більше зручного одягу й взуття. А ось у кліпах мені хочеться показати артистичний образ. Це поле для творчості, де я можу експериментувати й показувати себе з різних боків. Тут я дозволяю собі бути трішки екстра.

Буду відвертою: повсякденний образ — це поки що найважче для мене, адже я досі перебуваю в пошуках. У мене немає стиліста. Я сама обираю, який матиму вигляд у той чи інший день, залежно від настрою чи завдань. Наприклад, якщо мені хочеться вдягнутися комфортно, але з якоюсь «фішечкою», я додаю прикраси або роблю іншу зачіску. А коли я не хочу, щоб на мене взагалі хтось дивився, то не роблю ніяких акцентів і просто вдягаю чорний спортивний костюм. Якщо хочеться отримувати компліменти або просто виглядати яскраво, то у хід ідуть сережки, кольорові сумочки, навушники й т.д. Для мене робота над своїм образом — це творчість, що відображає мою жіночність та фантазію. 

Останнім часом я краще відчуваю себе, оскільки раніше не приділяла цьому багато уваги. Тепер, розуміючи, що можна бути різною, я хочу виражати та проявляти себе через стиль, і мені вдається робити це все краще. Я надихаюсь, спостерігаючи за людьми, які одягаються незвично. І мені й самій хотілося б надихати інших своїм стилем.

Які практики допомагають тобі справлятися зі стресом і тривожністю, особливо в контексті невизначеності, пов’язаної з війною? Як тіло реагує на емоційні випробування?

Коли почалося повномасштабне вторгнення, мої мама й бабуся були в небезпечній зоні. Тоді я переживала сильний стрес, який сильно вибивав мене. Я нервувала, схудла на очах і майже не спала. Мені довелося штучно перемикати свою увагу. Я тренувала свій організм, щоб направляти енергію на важливі речі. І зараз я вже мінімально відчуваю стрес, бо постійно працюю над собою.

Перше і найлегше, що можна зробити під час емоційної турбулентності, — це дихати. Зупинитися в моменті й просто почати концентруватися на диханні або зробити спеціальні дихальні практики. Також дуже допомагає йога або будь-які фізичні вправи. Коли я вдома і відчуваю тривогу, то починаю робити відтискання — це допомагає сконцентрувати увагу на тілі. Коли такі тривожні моменти виникають через роботу, я починаю хвалити себе. Бо скільки можна бути незадоволеним собою? Що частіше ми хвалимо себе, то більше любимо й віримо в себе.

Ти ділилась у соцмережах, що іноді соромишся свого тіла. Чи є в тебе поради, як можна зміцнити емоційний зв’язок із тілом і навчитися сприймати його без деструктивних суджень?

У пості я говорила про сприйняття себе в молодому віці й те, що молодість і так є красивою, тому варто насолоджуватися нею. Звичайно, я не можу бути задоволена собою на 100%, але мій головний меседж у тому, щоб цінувати те, що є зараз. Щоб потім у 70 років не жалкувати, що я носила замало суконь чи спідниць, бо у 18 мені здавалося, що зі мною було щось не так. Я хочу насолоджуватися своїм тілом тут і зараз, навіть якщо у мене є целюліт, складки або зайві кілограми.

Мені здається, що зв`язок зі своїм тілом відбувається через внутрішній діалог із собою. Треба перестати порівнювати себе з людьми й звинувачувати себе. Уявімо, ти бачиш людину, яка тобі подобається, і хочеш бути, як вона. І ти така: «Яке гарне тіло!», «Яке гарне волосся!». Бери приклад, щоб проявити це в собі. І роби це з позиції любові.

Я ніколи себе не сварю, бо в мене є домовленість із собою. Іноді я можу дозволити собі з`їсти чипси або тістечко. І на наступний день я не побіжу в зал відпрацьовувати це. Іноді я можу пропустити тренування, бо втомилась або просто не хочу навантажень. Але я знаю, що друге тренування я вже не пропущу. Така домовленість — це дисципліна. 

В тебе є чимало татуювань. Як ти гадаєш, чи може бажання зробити тату виникати з неприйняття свого тіла таким, яким воно є? 

Мені здається, татуювання для всіх працюють по-різному. Я свої люблю й дуже ними пишаюся.

Знаю, що деякі дівчата роблять татуювання, щоб приховати родимки чи шрами, які не подобаються. У моєму випадку тату — це, навпаки, спосіб додати те, чого не вистачає, проявити свою особистість, стиль або закарбувати щось важливе. Наприклад, моє найулюбленіше татуювання я зробила в Китаї разом зі своїми братами як символ любові до них. У мене також є літак, який я набила в Колумбії під час знімань шоу «Орел і Решка». Я настільки любила цю роботу, що таким чином захотіла зберегти спогади про ці моменти. І щоразу ці татуювання нагадують мені про шлях, який я пройшла у своєму житті, і це надає мені ще більше сил.

Ти не приховуєш, що в тебе є хлопець. Чи змінилось твоє ставлення до власної зовнішності з початком романтичних стосунків?

Коли ми почали зустрічатися, багато чого у моєму житті змінилося на краще. Правильна людина надихає тебе бути кращою версією себе. Дуже важливо, щоб ви говорили мовою, зрозумілою вам обом, і я зараз не про іспанську чи українську. Це мова, яка дозволяє вам підтримувати та розуміти одне одного та висловлювати свої почуття таким чином, щоб кожен відчував себе коханим і почутим. 

Стосунки дуже сильно впливають на наше самопізнання й зростання. Наприклад, мій коханий підкреслив мої сильні сторони й допоміг проявити найкращі якості. Тому в новому треці є такі рядки: «Красиво бачити себе в твоїх очах». Ми вчимося одне в одного, намагаючись розвивати в собі нові риси, якими захоплюємося у своєму партнері. 

Я також стала сильнішою, більше полюбила себе й почала цінувати свою унікальність. Наприклад,  раніше моє кучеряве волосся було для мене справжньою проблемою. Я не цінувала його, постійно робила зачіски, вирівнювала. Поки одного разу мій хлопець не сказав: «Мені так подобаються твої кучері». І я сама стала більше їх любити й частіше виходити з ними в люди.

Поділись топом beauty-принципів від Мішель Андраде.

Уже дуже багато років я намагаюся рано засинати та рано прокидатися — йти у ліжко до 23:30 і вставати до 8:00 максимум. Звичайно, іноді хочеться подивитися серіал до другої ночі, але я вмію балансувати й не сварю себе за такі відхилення від графіка. 

Після пробудження я обов`язково роблю розтяжку, п`ю теплий чай і потім приймаю холодний душ. До речі, телефон зранку я не перевіряю. Після душу наношу зволожувальний крем для тіла та догляд за обличчям. Люблю різні косметичні олії та завжди користуюсь SPF. Мені вже 27 років. Треба піклуватися й про зовнішню красу, й про свій внутрішній стан.