Любов на дотик: 8 зворушливих історій про материнство

Дотик маминих рук — одне з перших відчуттів новонародженого. Їхня ласка і підтримка супроводжують нас упродовж усього життя. Ставши самі батьками, ми переоцінюємо низку речей і зв'язок зі своїми мамами стає для нас особливо важливим. Звісно, матеріалізувати почуття досить складно, однак закарбувати цінні моменти — можна. Напередодні Дня матері ювелірний бренд Pandora підготував унікальну колекцію, присвячену нерозривному зв’язку між найріднішими людьми. Тендітні браслети, підвіски та каблучки з символічними вузликами-серцями вже приміряли героїні виставки «Мамині руки», яка пройде у Києві в ТРЦ «Гулівер» (7-9 травня) і в парку імені Тараса Шевченка (11-12 травня). У фотопроекті, знятому Андрієм Коренем, взяли участь 8 жінок різного віку, професій та світогляду. І хоча історія кожної з них унікальна, в усіх зчитується спільний підтекст — зв'язок матері з дитиною міцніший за будь-що на світі.

Ольга Пазичко, кравчиня, дизайнерка

У дитинстві Ольга захоплено спостерігала за руками мами, яка працювала за старовинною швейною машинкою. Це надихнуло її на перші сукні для ляльок, і так почався шлях Ольги як дизайнерки. Вона й зараз вважає маму своєю рольовою моделлю жіночності й материнства і дуже шкодує, що через відстань між містами не так часто може бачитися з нею.Нині майстриня створює одяг для своїх чотирьох дітей. Старша донька Анастасія навіть стала фотомоделлю для її робіт. Інша пристрасть Ольги — історія — також родом із дитинства, прищеплена батьками-архітекторами. Обидва захоплення поєдналися у велику мрію. Ольга хотіла би придбати історичну будівлю в Києві, відреставрувати її та перетворити на модний дім. Під одним дахом вона би об’єднала виробництво та освітній центр для всіх охочих опанувати ремесло шиття.

Ліліт Саркісян, художниця, ілюстраторка

Більшу частину свого життя Ліліт не розглядала ілюстрацію як професію і мріяла бути журналісткою. Але після закінчення університету усвідомила, що без малювання не може. І попри поради оточення «знайти нормальну роботу», перетворила своє захоплення на справу життя. Художниця переконана: в мистецтві, як і в житті, найпростіші на перший погляд речі потребують найвищої майстерності. Ліліт надихається природою, любить малювати з натури і долучає до мистецтва доньку Есту.Вихованням дівчинки займається також бабуся Неллі. Еста довго не могла вимовити її ім’я і називала «нене», що в перекладі з вірменської означає «мама». Тож Ліліт жартує, що у Ести було аж дві мами. Вони разом виховують нове творче покоління, без слів «не можна» й «соромно».

Юлія Матвеєва, тату-художниця

Юлія здобула художню освіту з легкої руки мами. Під час декретної відпустки змінила фах графічного дизайну на мистецтво татуювань, щоби більше часу проводити вдома. Перше своє тату вона зробила ще у 25 років — зображення за мотивами улюбленого художника Ганса Гігера. На тому місці, на думку мами, краще виглядав би метелик. Проте інше тату на плечі доньки розчулило мамине серце: це був її портрет у молодості. Син Юлії теж цікавиться малюнками на тілі, розмальовує ручкою себе і навіть бабусю, однак поки що його більше приваблює роль відеоблогера. Разом із сином тату-художниця катається на роликах, грає на приставці та у флаг-футбол. Адже вона, як і її мама, впевнена: головне в материнстві — вміти приймати вибір своєї дитини.

Олена Мироненко, пекар-кондитер

Олена обрала професію завдяки бабусі, яка навчила не просто готувати, а робити це з любов’ю — до продуктів, до процесу, до людей. Вона замінила Олені маму і стала для неї взірцем людяності й тепла. Окрім кулінарії, жінка малює й пише оповідання. Зараз до друку готується її перша ілюстрована вручну книга авторських рецептів. Доньки Олени знають, чим завжди пахнуть руки їхньої мами — маслом і шоколадом. Самі ж вони обрали професії, далекі від кулінарії, ставши на шлях акторського мистецтва і медицини. Але Олена прийняла їхній вибір із легкою душею, бо вірить, що дітям треба завжди довіряти.

Дарина Коржавіна, журналістка, громадська активістка

Гостре відчуття справедливості й бажання його відстоювати — саме це рухало Дариною у виборі професії ще зі шкільних часів і перших статей у журналі для незрячих. Також Дарина — співзасновниця організації для боротьби за права людей з інвалідністю Fight for Right. Вона знає іспанську та шведську, стажувалася у Бельгії та стрибала з парашутом. А ще Дарина виховує маленьку Маргариту. Дівчинка любить малювати, а малюнки описувати мамі. Жінка з дитинства незряча, тож дотик для неї — основна мова любові, втілена в обіймах і пестощах. Мама Дарини тримала її за руку дорогою до університету всі роки навчання, підтримувала в пологовому будинку і в усіх життєвих ситуаціях. Нині вони — найкращі подруги, які стовідсотково можуть покластися одна на одну. Цього ж підходу Дарина намагається дотримуватися й у власному материнстві.

Ліліта Смоленцева, піаністка, концертмейстерка

Удома в Ліліти було фортепіано, на якому мама грала, а вона танцювала під акомпанемент. У шість років мама відвела її за руку до музичної школи. Саме так народилася любов до музики, яка стала справою життя. У дуеті з чоловіком-скрипалем піаністка гастролює Україною, популяризуючи класику. Водночас вона викладає в школі мистецтв — тут вона грала майже до самих пологів. Син продовжує музичну традицію родини, але за прикладом батька — у свої 5 років Даня має власну скрипку. А ще він любить читати й готувати печиво разом із татом, щоби потішити маму. Повага, власний приклад і можливість дати насолодитися дитинством — це саме те, чого навчила Ліліту мама і що вона сама культивує у власному підході до виховання.

Діана Данько, прокурор

Юриспруденція — їхня сімейна справа: юристи дідусь і мама надихнули Діану обрати цю непросту професію. Зараз жінка освоює також спеціальність психотерапевта. Вона спокійно ставиться до того, що її діти не продовжать юридичну династію. Старша донька проявляє інтерес до мистецтва й моди: у неї виходять однаково чудові малюнки й десерти.Для Діани донька стала підтримкою, вона завжди може їй довірити піклування про молодшого брата. Разом із мамою діти вирушають у піші походи й катаються на велосипедах. Діана мріє про родинну мандрівку Латинською Америкою, а також про великий будинок. Основний виклик материнства, на її думку, — це вміння приймати своїх дітей, давати їм можливість бути собою. Зі свого ж боку — просто любити й бути для них прикладом.

Ліна Ірха, гінеколог

Ліна — оперуючий гінеколог-репродуктолог, яка власними руками допомагає жінкам ставати мамами. Кожна успішна операція для неї — це щоразу мить найвищого емоційного підйому. Ліна обрала професію з подачі мами, а вже під час навчання визначилася зі спеціалізацією. Для неї гінекологія — це комбінація науки й жіночого чуття, що допомагає по-особливому відчувати всі процеси в жіночому організмі. Ліна переконана, що жінка-гінеколог завжди краще зрозуміє пацієнтку. Тому вона охоче приймає бажання сина піти шляхом тата, обравши фах стоматолога.Глибоке розуміння материнства допомогло почуватися впевнено й комфортно тоді, коли Ліна сама стала мамою в 21. Тоді ж і надалі знадобилися важливі мамині поради у вихованні: завжди цінувати дитинство, ставити себе на місце дитини, бути чесною й відданою цій справі щодня.Зазирнути за лаштунки та поглянути, як проходили зйомки фотопроекту «Мамині руки», можете в цьому зворушливому відео. Гарантуємо, після перегляду вам точно захочеться зробити мамі пам'ятний подарунок.. Одним із найкращих проявів почуттів стане прикраса з нової колекції Pandora. У срібному браслеті «Узи любові» вузлики-серця і заокруглені ланки нагадують відомий знак бренду — літеру «О» з короною, що символізує безкінечність. Це самодостатня прикраса, яку сміливо можна носити як поодинці, так і в комплекті з фірмовим перстнем «Узи любові». Його вузол у формі серця — це сплетіння стерлінгового срібла та блискучих доріжок з каменів, які привертають увагу вишуканістю та елегантністю і уособлюють тендітний зв’язок сердець мами та дитини. Продумані до дрібниць підвіски підкреслять особливий зміст ваших почуттів. Бажаємо, аби кожна мама почувалася особливою, адже її любов і є найціннішою з прикрас.