Світова прем’єра українсько-ісландсько-французької стрічки «Гірська жінка: на війні» відбулася в Каннах. Там вона отримала приз за музичне оформлення та була внесена до топ-20 найкращих стрічок за версією The Hollywood Reporter. Згодом фільм відкрив Одеський міжнародний кінофестиваль, його також номінували на премію Європарламенту. Вже цього четверга режисерську роботу ісландця Бенедикта Ерлінґссона український глядач зможе оцінити на широких екранах.
У центрі сюжету – 51-річна Хатла, диригентка хору з ісландського передгір’я. За образом тихої самотньої жінки ховається пристрасна екоактивістка. Під псевдонімом «горянка» вона оголошує одиночну війну місцевому алюмінієвому заводу, який забруднює навколишнє середовище. Жінка пошкоджує кабелі й розсилає маніфест містянам із закликом протидіяти небезпечному підприємству.
Втім, напередодні вирішальної диверсії вона отримує несподіваного листа: її заявку на всиновлення, подану кілька років тому до України, нарешті схвалено. Тож на Хатлу чекає 4-річна Ніка з Дружківки, яка втратила сім’ю на війні. Перед головною героїнею постає вибір – урятувати світ від глобального потепління й опинитися у в’язниці чи присвятити себе безпечному материнству. Хатла вирішує не обирати й чинить по-своєму.
Спочатку сцену з дівчинкою-сиротою планували знімати в Болгарії. Однак під час минулорічного Берлінського кінофестивалю український продюсер Сергій Лавренюк зумів переконати ісландців змінити локацію й зняти частину фільму саме в Україні. На остаточне рішення режисера вплинула реальна складна ситуація в країні з сирітством. Додатковим аргументом на користь України стали також колоритні народні пісні. За сценарієм, у фільмі мали звучати композиції про жінок і материнство.
«Українська сторона запропонувала режисеру багато варіантів музики. Однак він обрав автентичні пісні у виконанні Ірини Данилейко, Галини Гончаренко та Сусанни Карпенко», – розповідає Сергій Лавренюк.
Зрештою українське жіноче тріо (співає) та чоловіче ісландське (грає на музичних інструментах) стали окремим персонажем фільму. Вони весь час присутні в кадрі і навіть взаємодіють із головною героїнею.
У виробничий бюджет стрічки Україна внесла приблизно 10%. Головний інтерес – інтеграція вітчизняної кіноіндустрії в світовий контекст.
«Інвестуючи в фільм, ми хочемо, щоб у його сюжеті були українські елементи, а в зйомках брали участь українські актори. У випадку з «Гірською жінкою» українська сторона отримала вигоду, яка пропорційна зробленому внеску. Фільм став вдалим прикладом того, як правильно робити міноритарну копродукцію. Це не якийсь герметичний артхаусний проект, а цілком глядацьке кіно», – переконаний голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко.
Окрім Ісландії, зйомки проходили під Києвом. Одну зі сцен знімали на металургійному заводі в Дніпрі.
«Мене вразила атмосфера на майданчику. Ісландці дуже відкриті й схожі за темпераментом на українців. Але під час зйомок було незвично тихо й спокійно. Ніхто нікуди не поспішав, усі почувалися розслаблено», – ділиться враженнями українська акторка Олена Лавренюк, яка зіграла директорку дитячого будинку.
Після гучного старту в Каннах стрічка активно подорожує різними фестивалями та кінофорумами. Фільм мав дуже добрий прокат в Ісландії та Франції. Після прем’єри у Києві його планують показати у Чорнобильській зоні. На думку членів знімальної групи, українська катастрофа є найкращим нагадуванням людству, чим можуть обернутися ігри з небезпечними технологіями.
