«Джейн, що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?» На це запитання легендарна акторка завжди впевнено відповідає: “Три мої дочки”. Найстарша з них — відомий фотограф Кейт Беррі, яка передчасно пішла із життя у грудні 2013 року. Після трагедії її роботи було оформлено в ексклюзивну виставку “Актриси”, яку днями презентували у Києві спільно із Французьким інститутом в Україні. Джейн Біркін планувала відвідати столичну презентацію, але, на жаль, не змогла за станом здоров’я.
Сьогодні Джейн Біркін 70. Вона живе у Парижі — місті своєї мрії, продовжує співати пісні, написані покійним чоловіком Сержем Генсбуром, обожнює кінематограф і ненавидить запитання щодо сумки, яку Дім Hermès колись назвав на її честь.
ELLE: Як ви вважаєте, чим саме була особлива ваша дочка Кейт Беррі як фотограф?
Джейн Біркін: Кейт вловлювала в актрисах щось інтимне, оскільки вони довіряли їй. Вони знали, що Кейт любила їх. Через фотографію вона намагалася показати цих жінок справжніми. Кейт керувала ними так, як зробив би це режисер, з костюмами та декораціями. У результаті завжди виходили розкішні фотографії, веселі й серйозні водночас. Кейт була великим естетом, дуже тонкою і ніжною.
Е: А як вам працювалося разом із дочкою у відносинах модель-фотограф?
Д. Б. Це завжди було настільки весело та захоплююче. Кейт приділяла увагу кожному на знімальному майданчику і намагалася зробити так, аби всім було максимально комфортно: підбадьорювала жартами, надихала своєю ексцентричністю. Взагалі, вона дуже вразлива і вперта водночас. Кейт знала усі мої сумніви та слабкості. Це було вишукано: зазвичай, їй вистачало досить невеликої команди талановитих людей та одного помічника, тому творчий процес був дуже інтимним.
Е: Яке кіно ви дивитеся зараз?
Д. Б. О, я дивлюся абсолютно все. Мій фаворит цього тижня — "Нелюбов" російського режисера Андрія Звягінцева, який отримав "Приз журі" у Каннах. Серйозний фільм про 12-річну дитину, яка зникає. Батьки дитини не здогадуються, що мова йде про егоїстичну втечу. Це жахливий фільм про наше суспільство. Усі актори зіграли бездоганно. Ти віриш кожному персонажу, починаєш ототожнювати себе з ними усіма і розумієш, що вони — це ми! Також є фільм «Маленький фермер» — він про парубка та його корів, про паніку народжень, про хворобу, про кошмар для маленького фермера. На мою думку, він навчає, показуючи життя інших людей. Взагалі я дивлюся все, що виходить щотижня.
Е: Хто із сучасних акторів вам імпонує? Чи слідкуєте за чиєюсь творчістю?
Д. Б. Катрін Деньов, Фанні Ардан, Жерар Депардьє… До речі, незабаром я відвідаю його виступ, де він співатиме пісні Барбари. Також як актори імпонують моя донька Шарлотт, Ізабель Юппер, Жюльєт Бінош, Робін Райт Пенн, Джессіка Ленг, Сьюзан Сарандон.
Е: Якби можна було повернути час назад, ви б хотіли щось змінити у своєму житті?
Д. Б. Ні, адже тоді довелося б міняти мене.
Е: Батьки Сержа Генсбура — вихідці з Феодосії. Ви коли-небудь бували на їх Батьківщині?
Д. Б. Феодосія! Так, я возила туди сестру Сержа Жаклін. Ми намагалися знайти будинок їхньої матері Бессеман. І ми справді знайшли це місце завдяки кураторці Феодосійського музею грошей. Вона дуже допомогла нам, і це було надзвичайно зворушливо. Ми знайшли точне місце, де зустрілися їхні батьки. Я пам’ятаю пляж, московський потяг, красивих людей, які перевдягалися у старовинний одяг, аби сфотографуватися. А ще пам’ятаю людей, які продавали вишню, полуницю і свіжі горіхи. Досі згадую одного літнього чоловіка, який підійшов до мене і сказав: “Я вас кохаю!” Ох, у цьому є такий особливий шарм.
Е: Зараз ви живете в Парижі, багато гастролюєте з новим альбомом «Birkin / Gainsbourg: Le Symphonique». А чим ще наповнене ваше повсякдення?
Д. Б. Життя достатньо сумне, коли ти сам, тому я борюся із самотністю. Майже щодня ходжу в кіно, пишу, відповідаю на телефонні дзвінки, електронні листи, даю інтерв’ю. Іноді я провожу багато часу у лікарні, відвідуючи людей похилого віку. Особливо ціную моменти, коли поряд зі мною моя найкраща подруга. До того ж у мене є друг, який бере мене з собою на різноманітні мистецькі заходи. Мені подобається пізнавати нове. А ще я обожнюю свого бульдога і регулярно гуляю із ним вуличками Парижа. Я живу тут протягом 50 років і обожнюю це місто.
Е: Чим вас надихає Париж? Адже ви народилися у Лондоні, але вже давно відчуваєте себе француженкою.
Д. Б. У Парижі я почуваюся вільною, за мною ніхто не слідкує. Тут я можу робити все, що завгодно. Коли я втекла із рідної Англії, мені подобалося бути тут іноземкою. Я обожнюю французьку мову і вдячна французам за те, як вони прийняли мене. Я називаю це справжньою історією кохання.
Е: Який стиль в одязі ви любите? Які бренди є у вашому гардеробі?
Д. Б. Я надаю перевагу чоловічому одягу. Люблю Dries Van Noten та Yves Saint Laurent. У моїй шафі переважно кашемірові светри, джинси, чоловіче взуття та пальта. Обожнюю одягати широкі светри на футболки. У цьому я знайшла свій стиль. До того ж, у мене є бажання створити колись власну лінію одягу для жінок.
Е: Джейн, розкажіть нашим читачам про свої улюблені місця у Парижі
Д. Б. Я мешкаю у п’ятому окрузі Парижа, поруч із Ботанічним садом. Це більш протестантський район, я б навіть сказала більш "студентський", ніж мій улюблений Сен-Жермен. Я прогулююся уздовж берегів Сени. Часто заходжу до маленького ресторану Bonjour Vietnam , аби насолодитися їхнім супом Фо. Також мені подобається місцеве кафе, що перед Садом рослин Le Jardin des Plantes, та італійський ресторан біля мого дому. Люблю прогулюватися до Інституту арабського світу, до вулиці Верней та будинку Сержа Генсбура й Шарлотт, а також йти пішки уздовж Сени в напрямку 11 округу, до Бастилії. Це ще один район, який я добре знаю, оскільки там живе моя донька Лу. А ще я обожнюю просто сидіти із французами на терасах та спостерігати за людьми.
