ЧТО НОСИТЬ ЛЕТОМ 2018: 10 ГЛАВНЫХ ИНВЕСТИЦИЙ В...

УКРАИНСКАЯ ПРИМА-БАЛЕРИНА НАЗВАЛА 4 ПРОДУКТА...

НОВОСТЬ ДНЯ: ХАРВИ ВАЙНШТЕЙН АРЕСТОВАН

АЛЛА КОСТРОМИЧЕВА, СОНЯ ЗАБУГА, ДАНИЛА...

FORBES НАЗВАЛ РЕЙТИНГ 100 САМЫХ ДОРОГИХ БРЕНДОВ...

«Скляна стеля» для жінок існує лише в уяві нашого суспільства», — Анастасія Дєєва

Ексклюзивне інтерв’ю для elle.ua

Її призначення на посаду заступниці міністра внутрішніх справ з питань євроінтеграції стало найгучнішим й найобговорюванішим за минулий рік. Тоді українське суспільство нарікало на занадто юний вік Анастасії і, відповідно, імовірний брак досвіду: їй було 24 роки, а за плечима — щонайменше два роки роботи помічницею Еки Згуладзе, яка, до речі, обійняла таку ж посаду в Грузії у 27 років.

Минув рік, і ми вирішили зустрітися з Анастасією, аби дізнатися, які проекти за цей час їй вдалося реалізувати, чи є в неї політичні амбіції та чи досі їй дорікають щодо віку. З першого погляду очевидно одне — навпроти цілеспрямована людина, яка точно знає, чого хоче.

Одразу хочу розвіяти міф, ніби я побудувала блискучу кар’єру. Пост заступниці міністра для мене не місце, на якому зручно сидіти, а посада з обов’язками, за які відповідаю персонально. Якби я щось не виконувала або виконувала погано, то не працювала б тут. Крім того, у мене немає ніяких політичних амбіцій.

Колись Іванна Климпуш-Цинцадзе сказала дуже влучну фразу: «We earn respect by doing» (з англ. «ми завойовуємо повагу діями». — Прим. ред.). Справді, жінці, особливо молодій та без політичного бекграунду, потрібно працювати набагато важче. Складно першою прокладати цей шлях і фактично приймати весь удар на себе, але це можна пережити, якщо віриш у проекти, якими займаєшся.

Задля результату моїй команді іноді доводиться працювати по 20 годин на добу. 

З іншого боку, підтримки насправді набагато більше, аніж критики. Нещодавно зловила себе на думці, що найчастіше на вулиці до мене підходить молодь та каже, що мій приклад їх надихає, і вони також хочуть працювати у державних органах, оскільки повірили — це можливо.

Втім Анастасія не заперечує, що вся система МВС просякнута гендерною дискримінацією, яка тягнеться ще з часів Радянського Союзу. Тому одним зі своїх головних завдань вона бачить її викоренення.

До початку реформ у МВС було лише 5% жінок, які переважно займали адміністративні позиції: секретарів чи диспетчерів. Наразі ситуація інша: цифра зросла до 23%, і все більше жінок отримують доступ до керівних посад. Особливий феномен для мене — поліція, яку через підвищену небезпеку та фізичні навантаження в Україні завжди вважали суто чоловічою справою. Під час першого конкурсу до патрульної поліції не було жодних інформаційних кампаній  про те, що ми шукаємо жінок.

Ми були вражені, коли побачили, що 30% набору складають саме жінки, які пройшли відбір і стали служити в першій реформованій патрульній поліції. 

Якщо поглянути на весь світ, то побачимо, що у прогресивних країнах кількість жінок в державних структурах хоч і не переважає, але доволі значна.

Це позитивно впливає на довіру населення та транспарентність самої системи. Адже під час конфліктів виникає багато сенситивних питань або правопорушень, частиною яких є жінки й діти, і їм психологічно легше спілкуватися з жінкою-поліцейським, аніж з чоловіком.

Серед інших пріоритетних проектів Дєєва називає захист дітей, протидію домашньому насильству і торгівлі людьми. Зокрема, два тижні тому, спільно з Міжнародною організацією з міграції та іншими партнерами, було представлено цікавий проект, спрямований на боротьбу з сучасним рабством. Як відомо, послом доброї волі із протидії торгівлі людьми стала Джамала

На такі теми незручно говорити у нашому суспільстві. Зокрема, досі існує стереотип, що домашнє насильство —  це сміття, яке не заведено виносити з дому. Хоча це достатньо поширене явище в усіх країнах, от тільки ставлення до нього та інструменти протидії різні. Наприклад, в Канаді є цілодобові спеціалізовані суди та окремий департамент поліції, які займаються виключно домашнім насильством.

В Україні ми запустили пілотний проект «Поліна» — поліція проти домашнього насильства, який поки функціонує в трьох містах: Києві, Одесі та Сєвєродонецьку. На черзі Маріуполь і Дніпро.

Але цей проект обмежений легально, оскільки в нашій державі домашнє насильство не визнається як злочин. Парламент досі не прийняв закон щодо протидії домашньому насильству і закон, який дозволяє ратифікувати Стамбульську конвенцію — міжнародний документ, де прописано, як протидіяти домашньому та гендерно зумовленому насильству, і як забезпечити потрібну інфраструктуру на місцях — установи, де жертва може отримати комплексну психологічну й медичну допомогу.

Надзвичайно важливо розуміти, що домашнє насильство — це окремий злочин, який потребує спеціалізованих підходів. Зокрема, співробітники правоохоронної системи і соціальних служб мають знати, як психологічно взаємодіяти з потерпілим і кривдником, а також як попередити повторну віктимізацію. 

Усі, хто постраждав від домашнього насильства і торгівлі людьми, можуть телефонувати на «гарячу лінію» за номером 386, яку запустила організація «Ла Страда».

Таким чином постраждалі зможуть отримати комплексну психологічну допомогу і юридичну консультацію. Але якщо потрібна моментальна реакція — телефонувати варто саме на 102. 

Втім, доки немає закону та ідеальних інструментів багато ситуацій доводиться вирішувати в «ручному режимі». 

Коли чуєш історію про те, як жінку ґвалтували вісім років, вона нарешті втекла і їй потрібна допомога — хочеться все кинути і їхати її рятувати.

Щоразу такі історії –  це душевна рана. Але ти видихаєш, аналізуєш ситуацію і думаєш, як реально можна допомогти за наявності існуючих інструментів, аби кількість постраждалих від цього ганебного злочину зменшувалася. Інколи це надзвичайно тяжко.

Якось до нас звернулась жінка, подруга якої опинилась у складній ситуації: вона потерпала від сексуального та фізичного насильства наркозалежного чоловіка і не мала куди подітися з п’ятьма дітьми. Моя радниця з гендерних питань і координатор проекту «Поліна» Олена надала консультацію і підказала, що потрібно робити. Зараз ця жінка знайшла роботу, змогла заробити достатньо грошей, щоб переїхати в іншу квартиру і дбати про своїх дітей. Моя радниця досі з нею на зв’язку.

Я люблю такі історії, тому що ти не просто допоміг вирішити чиюсь проблему, а дав людині інструмент як захистити себе, допоміг їй отримати реальний стабільний результат і шанс на нове життя.

Замість того, щоб звертати увагу на критику та деструктивні процеси — Анастасія спрямовує свої зусилля на реалізацію задуманих проектів. А зняти стрес і перезавантажитися після роботи їй допомагають рідні.

У мене надзвичайно чудовий чоловік і друзі. Коли я вдома, то відчуваю, що знаходжусь у своєму світі. Інколи після побаченого у відрядженнях зі сльозами на очах розповідаю чоловікові про кризові центри і мам з п’ятьма дітьми. А він заспокоює, мені дуже допомагає його емоційно сильний стан. Крім цього, я маю хороших друзів з абсолютно різних сфер: мистецтва, науки, літератури, бізнесу. Ми обмінюємося інформацією, говоримо на різні теми. Це допомагає усвідомлювати, що я не живу у своїй «шкарлупці».

Часом на день у мене буває по 10-13 зустрічей. Такі дні надзвичайно завантажені, тому я дуже люблю, коли є «вікна», і я можу зустрітися з командою, щоб обговорити нагальні питання, присвятити час аналітиці та роботі над документами. Завжди на все можна знайти час.

Зазвичай я прокидаюсь приблизно о шостій ранку і готую сніданок чоловікові — це вже традиція.

Зараз ще годую котика. (Сміється.) Лише потім біжу на роботу. На вихідних намагаюсь приділити час родині, особливо в неділю — це завжди сімейний день.

Надихають Анастасію такі сильні жінки як міністр закордонних справ Канади Христя Фрідлянд, міністр з питань транспорту Франції Елізабет Борн та виконавчий директор програми ООН Жінки пані Фумзілє Мламбо-Нгкука. Кожна з них, за словами Дєєвої, допомагає повірити у те, що всього можна досягти.

«Скляна стеля» для жінок існує лише в уяві нашого суспільства, і коли відчуваєш, що упираєшся в неї головою — треба згадати, чого ти насправді прагнеш і де твоя персональна гармонія.

Ніхто ніколи не має права ставити на тобі хрест чи вішати якийсь ярлик. Важливо вірити в себе — це допомагає робити реальні речі, збирати навколо себе однодумців і рухатися вперед.

Я, наприклад, ніколи нікому нічого не доводжу. Саме тому протягом останнього року я займалась не самопіаром, а реальними справами зі своєю командою.

Тому моя порада саме така — не потрібно нікому нічого доводити. Якщо ти знаєш, хто ти — в тебе є можливість зробити щось унікальне в житті.

Фото: Анна Гольцберг

Редакція дякує за підтримку у проведенні інтерв’ю та фотозйомки Fandom Coffee Bar.

Странные и разные: лучшие роли Хелен Бонэм Картер

Як виховати в дитині толерантність?

Что носить летом 2018: 10 главных инвестиций в гардероб 

Загрузка...