Артгалерея The Naked Room представляє Україну на міжнародному рівні — зокрема, роботи митців, з якими вона працює, з’явилися на цьогорічному Венеційському бієнале. Також українські автори та авторки беруть участь у фестивалі Various Others, який проходить в Мюнхені. Про підготовку до заходу та мистецтво під час війни розповіла співзасновниця The Naked Room Марія Ланько.
Як так склалося, що саме The Naked Room почала представляти Україну на міжнародній арені?
Ми заснували The Naked Room три з половиною роки тому з наміром створити простір для взаємодії між художниками й колекціонерами. Автори й авторки, з якими ми працюємо, не початківці, але у більшості з них не було регулярних персональних виставок у галереях, а отже, і систематичних продажів. Коло наших колекціонерів також на 90% складається з ньюкамерів. Від початку роботи для нас також було важливим не замикатися в локальному середовищі та працювати на міжнародних ярмарках з іншими авдиторіями. Два роки пандемії дещо уповільнили цей процес, але з кінця 2021 року ми почали його реалізовувати: взяли участь у ярмарку The Others у Турині, планували ще кілька на 2022 рік та готували Український павільйон на 59-й Венеційський бієнале. Війна, звісно, зруйнувала багато планів — зокрема, зупинила нашу виставкову програму в Києві та знищила український ринок майже вщент. Проте з’явився доволі сильний запит на українське мистецтво у світі — власне, наша участь у Various Others (фестиваль галерей проходить у Мюнхені до 9 жовтня, докладно про нього можна прочитати в останньому випуску ELLE Decoration. — Прим. ред.) є прикладом. Стратегічно ми вирішили, що перенесемо звичайну програму (хоча й у зміненому форматі) на майданчики партнерів та ярмарки в Європі (цього року це Liste, Vienna Contemporary, Art Vilnius та поп-апи на партнерських майданчиках у Мюнхені, Відні, Братиславі, Берліні та Парижі). Київський простір також працює із червня, але з програмою, яку курує Ukrainian Emergency Art Fund на основі «Мистецтва воєнного стану». Ми, звісно, не можемо не тішитися, що наші художники виставляються і продаються у світі, але The Naked Room у Києві мала навколо себе дуже теплу й активну спільноту, з якою ми росли разом.
Anatoliy Belov
Як ви вийшли на Various Others: це вони відкрили вас для себе чи ви їх? Чим вам подобається цей формат фестивалю галерей?
VO знайшли нас після Українського павільйону у Венеції й запропонували взяти участь у фестивалі. Це доволі помітна подія в Європі з дуже сильними учасниками у програмі, тому ми погодилися миттєво. Організатори забезпечили нас простором і технічною підтримкою, а також зв’язалися з Goethe-Institut для підтримки логістики. На щастя, в головному офісі Goethe-Institut у Берліні зараз працює наша давня партнерка з київського відділення Олена Лиховодова. Ми разом зробили не один проєкт і тому легко порозумілись і тут. Єдина проблема, яку ми маємо наразі, — це те, що виставка проходить хоч і в самому центрі міста, але в новому просторі, який ще не має власної авдиторії, тому відвідуваність і фідбек там доволі помірні.
Katya Buchatska. Gostomel Red
Що ви представляєте на Various Others?
Курована нами групова виставка називається «Пропаганда живого світу». Цю назву ми взяли з роботи Катерини Лисовенко, створеної 2 березня 2022 року. Це акварель середнього розміру на папері, на якій зображено щільно зібрану групу людей серед величезного темного поля, які дивляться на тіла двох убитих (дорослого і дитини) на землі. Фігури намальовані досить номінально, але загальна брудна палітра та деякі другорядні деталі — плями червоного кольору на лежачих тілах і деякі випадкові бризки коричневої фарби на горизонті — наповнюють цей твір жахом і темрявою перших тижнів російського вторгнення. Назва твору безладно написана вгорі зображення, а за нею йде фраза «Зупиніть вбивство». Ця робота направляє всю серію. Її мета — розповісти мовою сучасного мистецтва про Україну та про те, як художники інтерпретували події, які їм довелося пережити. У виставці взяли участь Анатолій Бєлов, Катя Бучацька, Євген Голубенцев, Катерина Лисовенко, Петро Ряска, Сергій Сабакар, Тамара Турлюн.
Kateryna Lysovenko. Propaganda of the Living World
Що б ти порекомендувала ще подивитися на VO окрім вашого проєкту?
Чесно, у мене не було навіть години на те, щоб щось подивитися, бо я мала працювати на нашій виставці. Але у програмі дуже багато знайомих галерей, з якими ми цього року зустрілися в Базелі: Nir Altman приймає Le Quessier із Тбілісі, Sperling — берлінську KOW, beacon — теж берлінську Société. Але хайлайт — це наша рольова модель Sprüth Magers, галерея, якою керують Моніка Спрют та Філомена Магерз і яка виросла з невеликого простору в Кельні на початку 1980-х до потужної мережі в Берліні, Лондоні, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Гонконгу, Тайбеї, Сеулі та Пекіні.
Petro Ryaska. Madam with Ermine
Які твої улюблені місця у Мюнхені, пов’язані з артом і не тільки?
Абсолютно неповторний приклад мистецького генія й до певної міри божевілля — будинок Франца фон Штюка. У ньому кожна деталь — від архітектурного проєкту й до меблів і декору — зроблена самим автором. Не уявляю, як це — жити всередині власної голови. Це місце також знакове для українського мистецтва, адже саме тут пройшла легендарна виставка київських художників 1992 року «Діалоги з Києвом» за участі Голосія, Ройтбурда, Гнилицького, Керестея та інших митців.
У Мюнхені купа першокласних музеїв, але у вихідні я завжди оберу прогулянку вздовж Ізару в Англійському саду чи похід у гори, що лише за 40 хвилин їзди від центру міста.
Sergii Sabakar. From the rapture series
Які у вас очікування від заходів за кордоном загалом?
Ми доволі впевнені у наших художниках, але знаємо, що більшість із них просто невідомі за межами України. Тому для нас важливо активно їх показувати (перепрошую за настільки банальну відповідь). Ми намагаємося створювати навколо виставок комунікаційний простір: спілкуємось із журналістами, проводимо екскурсії, влаштовуємо вечері для колекціонерів. Саме такі події сприяють більш тривалим стосункам і приводять до системних продажів. Наші наступні плани такі: в жовтні це Art Vilnius, поп-ап у Nome Gallery Berlin та участь у Danyliw Seminar в Оттаві, у листопаді — виставки в Kunstforum Wien та Gandy Gallery в Братиславі, а в січні ми заїжджаємо на два місяці в нову галерею L’Atlas у Парижі.
Tamara Turliun. The first things I saw
